Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

До нас у Київ знову їде «Девіс»

14 січня, 1999 - 00:00

Кореспондент «Дня» зустрівся з президентом Федерації великого тенісу України Германом Беньяміновим.

— Германе Федоровичу, якщо чесно, буде на що подивитися? Не вийде гра, як кажуть, в одні ворота?

— Ви не задали ще запитання, а в чиї ж? Але цього не станеться: боротьба має бути жорсткою й важкою. Звичайно, ви можете заперечити, мовляв, у нас же є чарівна паличка — завжди свіжий Андрій Медведєв, який входить до першої сотні кращих тенісистів планети, а у них і близько такого немає. Але це — не так. Наш суперник — дуже молодий і самолюбний. Той же Володимир Волчков став чемпіоном Вімблдона 1997 року серед юнаків, а його товариш по команді Максим Мирний вважається одним із найсильніших у міксті — в парі з американкою Вільямс. Він вигравав Вімблдонський турнір і «Оpen America». Обидва лідери наших суперників сьогодні перебувають у світовому рейтингові в другій сотні. Але з цим вони не згодні.

— Так що шапками закидати не вдасться?

— Більше того, ця зустріч має дуже важливе значення, адже її переможець автоматично збереже за собою місце в першій лізі, як це трапилося минулого року після успіху наших хлопців у матчі з датчанами. Невдаха ж посяде місце серед команд нижчого ешелону. А як відомо, вилетіти легко, а повертатися набагато складніше.

— Напевно, вже можна назвати склад команди?

— Це Андрій Медведєв, Андрій Рибалко, Орест Терещук і граючий тренер Дмитро Поляков. У гостей — Володимир Волчков, Максим Мирний, Олександр Швець і Євген Міхеєв.

— Так хто ж серед них сильніший?

— Все вирішить парна зустріч, і ключ до спільної перемоги буде в руках пари Медведєв — Поляков.

— Всіх шанувальників Андрія Медведєва хвилює запитання, який стан здоров’я лідера збірної України. Адже в нього були проблеми із зором.

— Нещодавно Андрій переніс операцію ока і, на його думку, вона пройшла вдало. Тепер йому ще мають робити операцію іншого ока знову в США.

— Києву не вперше приймати матчі такого рівня.

— В першій лізі ми вже третій сезон. У дебюті поступилися Англії — 2:3 і перемогли норвежців 4:1, минулого року виграли в датчан — 3:2, але в гостях зазнали розгромної поразки — 0:5 — від тих же англійців.

— І все ж, чим же відрізнятиметься попередній матч на кортах Міжнародного тенісного клубу від нинішнього?

— За ним спостерігатиме більше глядачів — близько 1200 осіб, за рахунок того, що «виросли» трибуни.

— А ви упевнені, що уболівальники підуть натовпом? І все-таки Білорусь — це вам не Англія. Та й ціни на квитки, як я дізнався, кусаються — від 100 до 200 гривень.

— Тенісний люд у Києві досить грамотний — місць вільних не буде. Що ж до цін, то один квиток буде дійсний протягом всіх трьох днів змагань.

— А як же, як говориться, нести культуру в маси — адже був би вхід дешевшим, могли б долучитися до цього елітарного виду спорту люди й простіші.

— Ви ніколи не замислювалися, чому під час футбольного матчу уболівальники кричать, а на кортах майже дзвінка тиша — тільки чути стукіт м’ячів. Різні емоції, різний склад характеру і штучно цих уболівальників поміняти місцями просто неможливо.

— А як федерація викручується зі складних фінансових ситуацій. Адже щоб орендувати ті ж закриті корти для проведення турніру на Кубок Девіса, необхідна чимала сума.

— Якщо весь час скаржитися, то звідки взятися результатові. Нам допомагають вірні друзі — фірми «Інфоспорт», «УТЕЛ», АТ «Наука», Міжнародний тенісний клуб, та й ви журналісти в біді нас не залишаєте. Наскільки мені відомо, ваша газета «День» у числі головних інформаційних спонсорів.

— Але і ви ж не залишаєтеся в боргу. Я знаю, що готується сюрприз для журналістів, які висвітлюватимуть Кубок Девіса — певний тенісний турнір.

— Не поспішатимемо, ви це самі назвали сюрпризом.

— Звичайно ж, перемога в майбутньому матчі — це найближче завдання. Ну а що треба взагалі українському тенісу?

— Давно мрію, щоб федерація відкрила власну академію з потужною базою — культурно-спортивний центр за прикладом Іспанської академії Серхіо Бругейри, в якій, до речі, сьогодні стажується п’ять наших хлопців. Вони там крім уроків майстерності гри вивчають іноземні мови, культуру поведінки і знайомляться з видатними творами мистецтва. Це в ідеалі, а для початку хотілося б мати хоч би тенісний центр, на зразок вже створених у Росії, Білорусі, Казахстані, Узбекистані. І нам потрібна хоча б незначна зацікавленість держави.

Олександр ГОНЧАРУК, «День»
Газета: 
Рубрика: