«Багато людей, дивлячись на дії можновладців, — пише наш херсонський читач, — втрачають всіляку надію. З тугою і ностальгією дивляться у вчорашній день країни Рад, де хоч були ситі та залишалося сплатити за житло.
Так, все менше залишається надії. Куди не подивися — все спрямовано на придушення, отуплення, убогість. Президент наш — більше політичний оглядач і телекоментатор. Невже не бачить його око, невже не чують його вуха, що відбувається в країні?! А скільки при ньому різних управлінь, фондів, інститутів і скільки принижених, ображених, убогих та жебраків у містах і селах.
УТ-1 і «Укррадіо» виливають на нас щодня лавини солоденького поносу. Відсутня жива думка. Немає публіцистики пристойної. Замість розмов, як нам впорядити Україну, з ранку до відходу до сну нас балують хіт-парадами Орлової на УТ-1 і «Щасливим дзвінком» для дебілів. Послухайте, пані Лігачова Н., кілька діб радіопрограми I, II, III. «Одні співаночки», причому не добротних виконавців, а сміттєзбірки. Годинами потім «балачки» з цими «зірками» про їхні творчі плани. В передачах Бабчук і Скуратівського немає предмету для розмови, але вони, зворушливо сюсюкаючи з нами, слухачами, вдають, що роблять щось хороше. Боже мій! Куди подітися від цих «Пісня року», «Пісня тижня», «Нота ем», «12-2», «Чумацький шлях» і багатьох-багатьох інших. Інформації про те, що робиться в країні, немає. Більше дізнаєшся з «Променя», як йде підготовка до виборів у якійсь Ботсвані, й знову хіти, хіти, хіти...
Де можна почути спів народних хорів України? Де можна побачити? (почути?) передачу чесну, правдиву, де присутня жива думка, щоб хвилювання охоплювало, щоб відчував, що є ідеї, є думки, є вчинки і діяння ще в незанапащеній Україні? Щоб я міг, стиснувши зуби, терпіти нинішні хабарництва і свято вірити в майбутнє. Вірити, що там, трохи далі, буде хоча б на йоту краще. Немає цього. І знову хіти, хіти, хіти. Проспівали Україну».
А от Валентин Бугрім, доцент кафедри ТБ і РМ інституту журналістики КУ ім. Т. Шевченка, з-поміж найхарактернішого для телебачення України 1998 року називає: «1. Створення Державної акціонерної компанії «Українське телебачення і радіомовлення (ДАК «Укртелерадіо»), внаслідок чого відбулася своєрідна монополізація найпотужніших за обсягом мовлення і за охопленням населення засобів масового впливу.
2. Вихід деяких українських ТБ-студій зі своїми кращими програмами на зарубіжні канали, зокрема, на московські і центральні російські. Наприклад, на ГРТ пройшов багатосерійний серіал студії «Укртелефільм» — «Роксолана — полонянка султана». На «ТБ-6» (Москва) йде популярна українська передача «СВ-шоу 2000». На РТБ — «Маски-шоу», «Джентльмен-шоу» та інші.
3. Подальшу комерціалізацію телебачення, яка проявляється в наявності реклами та різноманітних «телемагазинів», «телемаркетів», «торгінформів» фактично на всіх каналах згідно із законодавством, рекламний ефір не може перевищувати 15% на кожну годину мовлення для телеорганізації будь-яких форм власності. У той же час, поняття «комерційна інформація» законодавчо не визначене, що, можливо, і є однією із причин безмежної комерціалізації. Водночас кошти за рекламу та платну інформацію є важливою фінансовою статтею існування телекомпанії чи телестудії.
4. Налагоджування обміну телевізійними програмами між студіями як усередині країни, так і в міжнародному плані. Телеобмін, тим більше бартерний, давня потреба багатьох, особливо регіональних студій. Із цією метою, можливо, є сенс при Національній раді з питань телебачення і радіомовлення створити банк телепрограм і координувати їх обмін. Те ж саме можливе і в рамках СНД.
5. Активну участь телебачення, особливо обласного і місцевого, в парламентських виборах. Чому місцевого? Та тому, що саме в областях якраз і було сконцентровано більшість виборчих округів. Закономірно, що кожен кандидат у депутати Верховної Ради чи політична партія не могли обійтися без місцевого телебачення, особливо державних облкомпаній, які мали більш професійні редакції і мали більше охоплення аудиторії.
1999 рік — це рік президентських виборів в Україні. Тому участь як державного, так і недержавного ТБ в політичних процесах буде поширюватися, що накладає на журналістів особливу відповідальність», — вважає пан Бугрім.
І ще один відгук від «пенсіонера-жебрака», як представляє себе сам, Мстислава Распутного з міста Щирець Львівської області. Він докладно відповідає на всі запитання телеклубу, «Дня»:
1. Чим запам’ятається вам телебачення-98?
— Не стало «Післямови», «П’ятого кута», «Вечірньої казки» із двома ведучими. Крім спортивних передач, решта — суцільна сірість і гра в одні ворота: Президент — суперлідер, решта — ...
2. Чи не були ви чимось у вітчизняному ТБ розчаровані?
— Тим, що кожен «бугор» тягне ковдру на себе.
3. Назвіть, на ваш погляд, найкращі передачі 1998-го.
— Дуже подобаються «Обличчя світу» Олександра Ткаченка («Інтер»). Непогані «Свічадо» (УТ-1), «Давайте обговоримо», «Как это было» («Інтер»), «Я пам’ятник собі» («ТЕТ»).
4. Ваші побажання телевізійникам країни?
— Хотілось би бачити передачі, які виховують сумління, чуйність, повагу, правдивість. Мабуть, варто було б відмовитись від показу маніакально-бандитських фільмів, передач «Новини від Іа-Іа», «Шоу довгоносиків» («1+1»). Як на мене, ці передачі для схиблених людей.
5. Що б ви сказали країні, якби вам надали хвилину прямого ефіру?
— Звернувся б до ЗМІ із закликом розкривати правду. Не працювати ні на одну команду. Пропагувати високу гідність і чесність, не залежати від жодного «грошового мішка». Щоправда, це дуже і дуже важко, враховуючи національний менталітет, за принципом «Моя хата скраю», а також рабську психологію: «Я за того, хто більше заплатить».
Ну що ж, ми дякуємо всім за відгуки, котрі, як ви, шановні читачі, бачите, друкуємо без купюр, навіть тоді, коли іноді і не зовсім погоджуємося з авторами. Наприклад, навряд чи можна так однозначно різко оцінювати «Шоу довгоносиків». Але, безумовно, кожен із нас має право на власну точку зору. Важливо тільки, щоб висловлювали ми її із лояльністю одне до одного.
Телеклуб «Дня» продовжує чекати ваших думок про телепрограми 1998 року та ваші свіжі новорічні телевраження. До речі, Різдвяні свята, що розпочинаються завтра, теж будуть багаті на телевізійні сюрпризи. і ми із задоволенням опублікуємо відгуки на них наших читачів-експертів, як це зробили вчора (див. «День», № 1, 1999 р.) щодо новорічних програм. Отож будьте пильні!
