Головним же тестом на міцність країни є перехід до євровалюти — серед 11 країн, що планують це зробити, «командувати парадом наказано» Німеччині. Ще однією знаменною подією для німців наступного року стане переїзд столиці з Бонна до Берліна.
Якщо останнє не впливає безпосередньо на відносини України й Німеччини, то решта має для нас якщо не доленосне, то принаймні важливе значення. Адже не так давно створений уряд не приховує своєї зацікавленості в стабільності Східної Європи, а в коаліційному договорі особливими партнерами названо тільки сім країн, серед яких — Україна й Росія. Міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер ще як «простий» депутат бундестагу відвідував Київ, тобто якесь уявлення про нашу країну він має. У розмові з німецьким послом в Україні Ебергардом Гайкеном Фішер підкреслював, якою важливою є Україна для Німеччини. Але хоча новий уряд, звичайно, тішить, що з Україною розвиваються економічні відносини (із країн СНД ми є на другому після Росії місці за обсягом товарообігу, в нас діє майже 700 спільних із Німеччиною підприємств), Бонн хоче дещо змінити правила гри і з нами, і з іншими пострадянськими країнами. Гроші «в нікуди» німці не даватимуть. «Ми виділили багато коштів і для Росії, і для України, але гроші використовуються розумно тільки тоді, коли йдуть реформи, коли в країні щось робиться для їх запровадження. Україна мусить виконувати свої домашні завдання», — сказав один високопосадовий німецький дипломат.
Отже, якщо для Німеччини 1999-й стане роком випробувань, то для України — чи не останнім роком, коли нашому «так реформам» ще зможуть повірити. Залишивши ж обіцянки обіцянками, ми втратимо останню довіру, зокрема з боку Німеччини — могутньої країни, що перші півроку задаватиме тон у Євросоюзі.
№251 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Головним же тестом на міцність країни є перехід до євровалюти — серед 11 країн, що планують це зробити, «командувати парадом наказано» Німеччині. Ще однією знаменною подією для німців наступного року стане переїзд столиці з Бонна до Берліна.
Якщо останнє не впливає безпосередньо на відносини України й Німеччини, то решта має для нас якщо не доленосне, то принаймні важливе значення. Адже не так давно створений уряд не приховує своєї зацікавленості в стабільності Східної Європи, а в коаліційному договорі особливими партнерами названо тільки сім країн, серед яких — Україна й Росія. Міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер ще як «простий» депутат бундестагу відвідував Київ, тобто якесь уявлення про нашу країну він має. У розмові з німецьким послом в Україні Ебергардом Гайкеном Фішер підкреслював, якою важливою є Україна для Німеччини. Але хоча новий уряд, звичайно, тішить, що з Україною розвиваються економічні відносини (із країн СНД ми є на другому після Росії місці за обсягом товарообігу, в нас діє майже 700 спільних із Німеччиною підприємств), Бонн хоче дещо змінити правила гри і з нами, і з іншими пострадянськими країнами. Гроші «в нікуди» німці не даватимуть. «Ми виділили багато коштів і для Росії, і для України, але гроші використовуються розумно тільки тоді, коли йдуть реформи, коли в країні щось робиться для їх запровадження. Україна мусить виконувати свої домашні завдання», — сказав один високопосадовий німецький дипломат.
Отже, якщо для Німеччини 1999-й стане роком випробувань, то для України — чи не останнім роком, коли нашому «так реформам» ще зможуть повірити. Залишивши ж обіцянки обіцянками, ми втратимо останню довіру, зокрема з боку Німеччини — могутньої країни, що перші півроку задаватиме тон у Євросоюзі.
№251 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
