У четвер (напередодні обговорення бюджету-99) парламент
все-таки ухвалив постанову про заходи із забезпечення функціонування паливно-енергетичного
комплексу в умовах кризи.
Проте прийняттю цього документа передувала інтригуюча передісторія.
16 грудня даний проект, підготовлений профільним комітетом, було прийнято
за основу, як то кажуть, на одному диханні. Однак після доопрацювання в
Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу парламентаріям було запропоновано
зовсім інший варіант документа. З проекту постанови дивним чином зникли
найпринциповіші положення, такі, як необхідність прийняття законів про
мораторії на приватизацію майна підприємств ПЕК, про доручення Генпрокуратутi
перевiрiти законнiсть приватизацiї та передавання акцiй енергокомпанiй,
про основи діяльності енергоринку, про введення нульової ставки ПДВ на
продаж електроенергії, газу та послуг з їх транспортування. Голова комітету
М. Ковалко, який представляв доопрацьований проект із трибуни ВР, спробував
було пояснити обструкцію постанови «недоробками секретаріату», однак члени
комітету впевнені, що така пасивність — результат тиску на голову комітету
тих, «хто хоче увірватися на ринок електроенергії». Після того як «вихолощений
проект» було знято у вівторок із порядку денного, за наполяганням членів
комітету депутати публічно пояснили М. Ковалку, що він повинен бути «не
лише професіоналом, але й політиком із твердою позицією». В історії з енергетичною
постановою можна говорити про зіткнення (й дуже жорстке) позицій двох груп:
існуючих енерготрейдерів і тих, хто прагне перерозподілу енергоринку. При
цьому в протистоянні є ще одна грань — нинішні трейдери представлені у
вигляді регіональних груп, «майбутні» — у вигляді партії.
Кореспондент «Дня» Ірина ГАВРИЛОВА звернулася до члена
Комітету з питань ПЕК Олексія Кучеренка з проханням прокоментувати ситуацію:
— Олексію Юрійовичу, які політичні сили, на ваш погляд,
були зацікавлені в тому, щоб у сесійний зал було винесено проект, доопрацьований
настільки, що він став «ніяким»?
— Це вигідно тим силам, які хотіли б затягнути розгляд
цих питань на місяць-два й, скориставшись хаосом, за цей час вирішити свої
проблеми: встигнути приватизувати, отримати в управління низку об’єктів
енергетики.
— Іншими словами, велася боротьба за вплив на главу держави
і забезпечення його президентської кампанії між партійною та регіональною
фінансово-політичними групами?
— Давайте дивитися, кому це вигідно. Низці офшорних компаній
(відомому «ПУЛу», наприклад), банкам, які одержують від уряду за якимись
незрозумілими критеріями ексклюзивні права на управління об’єктами енергетики
та іншими стовпами вітчизняної індустрії. Мабуть, ці сили й намагалися
«пом’якшити» проект постанови.
— Олексію Юрійовичу, певно, не випадково прийняття постанови
з ПЕК збiгається з розглядом проекту держбюджету. Адже воно змусить переглянути
розрахунки бюджетного комітету, що пропонує поповнити доходну частину за
рахунок нових тарифів за транзит газу, нафти. Виходить, що «енергетичне
лобі», про «підступи» якого попереджала Ю. Тимошенко, самим фактом прийняття
постанови з ПЕК довело неспроможність розрахунків голови бюджетного комітету?
— Юлія Тимошенко можливості для зростання доходної частини
бюджету побачила в збільшенні відрахувань із нафтогазового комплексу, за
транзит газу та нафти. І якщо вона розраховувала на отримання ПДВ з операцій
з енергоресурсами, то в цій постанові ми доводимо, що вона погарячкувала.
Цього податку просто не буде, бо не складено реальної ціни на енергоресурси.
А якщо закон із нульової ставки на ПДВ буде прийнято (а постанова це стимулює.
— Авт.), то доведеться переглядати розрахунки з формування доходної частини
і робити її більш реальною. Постанова відображає не полеміку з Ю. Тимошенко,
а реальні проблеми в ПЕК. Вона змусить Ю. Тимошенко виходити з реалій,
а не з її гіпотетичних розрахунків. Якщо закон про нульову ставку ПДВ буде
прийнято, то можна буде переглянути нинішній неправильний механізм ціноутворення,
при якому все навантаження лягає на промисловість. Центр ваги в питаннях
виходу з кризи повинен перейти зі сфери популізму в бюджетній сфері до
сфери ПЕК. Я не даремно хочу цю думку провести. Той, хто наведе порядок
у цінах на енергоресурси, той зможе знайти кошти на підвищення межі малозабезпеченості,
на соціальні виплати і матиме реальні шанси стати президентом.
— Це може бути й Леонід Кучма?
— Безумовно. Це може бути й нині діючий Президент.
— Ви самі визнали, що популістський проект бюджетного комітету
— це політична гра, розрахована на завоювання авторитету в регіонах. Виходить,
що своїми діями ви обмежили можливості впливу на регіони певних політичних
сил. Значить, все зосереджується в руках регіональних еліт. Дивіться, як
цікаво виходить, — днями Л. Кучма попередив, що він не має наміру розраховувати
на підтримку політичних партій. Це, по суті, повинно означати, що він має
намір спиратися на регіональні еліти?
— Мабуть, Леонід Данилович прислухався до думки ініціативної
групи новоутворюваної фракції «За відродження регіонів», яка під час візиту
до Президента спробувала довести, що всі аргументи лідерів політичних партій,
які розповідають про посилення впливу своїх організацій — не більше ніж
мiфи. Це спроба виторгувати собі пільгові умови роботи. А насправді (і
я глибоко в цьому переконаний) все вирішуватимуть регіональні еліти. І
представників на місцях можна принадити цією ідеєю, вирішити їхні конкретні
соціальні проблеми — провести газ, знизити ціну на вугілля, побудувати
школи... Це — запорука перемоги на президентських виборах.
— Олексію Юрійовичу, чи не вбачаєте ви взаємозв’язку між
ослабленням позицій голови бюджетного комітету і розмовами про те, що фракція
«За відродження регіонів» поповниться членами «нелазаренківської» частини
«Громади»?
— Ми готові з ними співробітничати. Ю. Тимошенко втомилася
від нескінченної війни з владою, яка незрозуміло до чого призводить. Думаю,
вона хотіла б повернутися до числа національних компаній, що працюють на
своєму сегменті ринку. За нею стоять професійні кадри, вона має моральні
зобов’язання. А якщо рік залишатися без роботи — складно зберегти команду.
Мені здається, що її бюджетно-регіональні ініціативи — спроба повернутися
в серйозний бізнес із нових позицій.
№249 25.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»