Дипломатичний геній, очевидно, полягає в тому, щоб легко і без особливих коливань креслити на мапі лінії — довгі й не дуже. Проте обов’язково, щоб у результаті виходили геометричні фігури. Дипломати не дуже полюбляють кола. І квадрати — не дуже. Ось трикутники — це щось гостре, стрімке. І вражаюче.
Тепер у нас є новий трикутник. Трикутник Примакова. Російський прем’єр-міністр, який ще кілька місяців тому очолював зовнішньополітичне відомство своєї країни, запропонував об’єднати інтереси Москви, Пекіна і Делі. Ця пропозиція, яка прозвучала на початку офіційних відвідин Примаковим Індії, відразу ж стала новиною № 1. Ще б пак! Адже кожному цікаво, що ж це Євген Максимович має на увазі...
Китай і Індія кілька разів були на порозі війни, вони й досі не владнали своїх територіальних суперечок. Із величезними проблемами відбувалося територіальне врегулювання між Китаєм і Росією. Про обережне, щоб не сказати більше, ставлення Пекіна до Москви, про абсолютно самостійну лінію Китаю в його стосунках із Заходом годі й казати. Чого ж тоді — трикутник?
Хитрющі російські журналісти відразу зрозуміли, що їхній прем’єр-міністр — великий знавець геополітики — ніякого трикутника насправді не бажає. Однак саме таким чином реагує на американсько-британську акцію проти Іраку. Мовляв, ми проти, Китай проти, Індія також не в захваті — тож об’єднаймося...
Дивний якийсь союз... Дуже тимчасовий, недарма на його «проголошення» не відреагували самі потенційні учасники... Однак, із другого боку, он куди може завести пошук нової ролі Росії в сучасному світі. Ще недавно її лідери не забували нагадати про європейський вектор у політиці, про особливу роль своєї країни на старому континенті, а тепер-от раптом закортіло опинитися в трикутнику, на створення якого ніхто не чекає. Дивна якась виходить геометрія...
№246 22.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
