Події, про які йдеться, пов’язані з часом (60-ті) ренесансу шахів у радянській армії. Ніби продовжуючи традиції видатних воєначальників і полководців. Ось їхні висловлювання з приводу мудрої гри.
Конде (французький полководець): «Перш ніж стати гарним генералом, треба навчитися добре грати в шахи».
Гарібальді: «Потрібно набагато більше часу, щоб навчитися грати в шахи, ніж для того, щоб стати гарним генералом...».
Маршал Радянського Союзу, міністр оборони Родіон Якович Малиновський звернувся з листом, в якому, зокрема, говорилося: «Ми, військові, високо цінуємо шахи за те, що вони дисциплінують людину, сприяють вихованню волі, витримки, розвивають пам’ять...» Саме цей виступ героя Великої Вітчизняної війни Малиновського став початком великих успіхів армійських шахістів на всесоюзних і світових змаганнях...
До речі, 12-й чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов є вихованцем армійського колективу, а автор цих рядків пишається тим, що став першим суто армійським гросмейстером...
Перебуваючи в лавах радянської армії, я — сержант надстрокової служби — захищав шахову честь одного із вищих військових закладів Києва в командному чемпіонаті Збройних сил СРСР. У команді разом зі мною грали кілька вищих офіцерів, доктори наук. І ось у вирішальному для нашої команди матчі в партії генерала Н., котрий грав білими, виникла наступна позиція.
Мій генерал може відразу вирішити результат партії й нашого матчу жертвою слона, але, мабуть, від хвилювання ніяк не може знайти вирішальний удар...
Чого гріха таїти? Ймовірно, у житті кожного шахіста можна знайти моменти, які ніяково згадувати.
І тоді (минуло вже понад 30 років і за давністю скоєного «злочину» я маю право розраховувати на амністію) я попросив іншого члена команди полковника Х передати наказ капітана команди генералу — «віддати слона на f7!»
Отримавши наказ, генерал намагався зрозуміти, в ім’я чого він повинен розлучитися зі своїм слоном... Зрозумівши, що генерал не бачить продовження комбінації після 1. С:f7+ Kp:f7, я підійшов до його дошки і досить голосно, щоб генерал мене розчув, спитав у полковника Х., чеканячи слова: «Який головний закон в армії? Відповідь була по-військовому чіткою й лаконічною: «Наказ командира — закон для підлеглого!»
Умить відкинувши всі сумніви, генерал зіграв 1. С:f7 і з почуттям виконаного обов’язку рішуче подивився на суперника, котрий негайно здався.
№243 18.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
