По-перше, він застеріг Італію від намірів навіть думати про надання політичного притулку досі невловимому керівникові РПК. По-друге, він повідомив, що Анкара готова навіть внести поправки до своєї конституції, якщо це буде потрібно для видачі Оджалана турецькій владі. Річ у тім, що італійське законодавство забороняє депортувати осіб в інші країни, якщо там їм загрожує смертна кара. Саме на цю норму, очевидно, й розраховував Оджалан, покидаючи Москву й приземляючись у Римі. Адже турецький карний кодекс страти не відкидає, хоча ще з 1984 року в Туреччині діє мораторій на такий вид покарань і жодного смертного вироку виконано не було. Однак Їлмаз запевняє, що задля суду над лідером курдських повстанців можна піти на повне й безповоротне скасування кари смертю в країні взагалі. На думку прем’єра, парламентові вистачить для цього 2-3 дні.
Проте навіть ці зусилля можуть бути марними. З неділі в Римі й у всій Європі тривають масові маніфестації курдів-емігрантів, які вимагають не видавати Оджалана турецькій Феміді. Певна група його симпатиків, зокрема з сепаратистської Ліги Півночі та частини лівиці, сформувалася й усередині італійського парламенту. У цьому контексті варто нагадати, що цього року саме в стінах законодавчого органу Італії збирався парламент турецьких курдів у вигнанні. Ця акція спричинила серйозний дипломатичний скандал між Римом та Анкарою. Якщо зараз Італія не видасть туркам лідера РПК, то це може закінчитися навіть розривом дипломатичних відносин між країнами. Розв’язка цього конфлікту багато в чому залежатиме від того, чи погодиться Європа з турецьким трактуванням діяльності Робітничої партії Курдистану як терористичної організації. Адже чимало хто розцінює її 14-річну боротьбу з армією Туреччини як національно-визвольний рух. Тим більше, що, наприклад, Сполучені Штати на рівні офіційної державної політики підтримують сепарат
истський курдистський рух в Іраку. Було б аморально застосовувати абсолютно протилежний стандарт до турецьких курдів тільки через те, що в Анкарі править не Саддам Хуссейн — особистий ворог Білого дому.
I
№221 18.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
