Перед виборами у комуністів вибору немає?

17 листопада, 1998 - 00:00

Твіт

Цікавою є ідея створення блоку «народної опозиції». Варто
нагадати, що вперше ця ідея народилася на з’їзді СПУ, і той факт, що комуністи
взяли її на озброєння, замість продукування якоїсь власної «програми відродження
України», можливо, говорить про сильний ідеологічний вплив О. Мороза на
рішення комуністів. Саме тому Олександр Олександрович висловив повну готовність
до співробітництва і продовження консультацій з КПУ незважаючи на дві кандидатури,
які вималювалися від лівих сил. О. Мороз вважає, що до них може підключитися
і представник селян, наприклад С. Довгань, і «єдина команда лівих повинна
впливати на ситуацію й робити кроки, які відповідатимуть ситуації, що складається
напередодні виборів». Щоправда, як повідомив кореспондентові «Дня» Тетяні
ШУЛЬГАЧ голова київських соціалістів Василь Арестов, всупереч попереднім
заявам, нікого з соціалістів на пленум КПУ не запросили.... Однак «командний
варіант», про який сказав Мороз, самі комуністи вважають його перемогою.

Один з лідерів НДП В. Філенко вважає, що комуністи не можуть
поки визначитися з кандидатурою на президентські вибори, оскільки немає
узгодженості стосовно єдиного кандидата. Він також припустив, що затягування
комуністами цього питання багато в чому залежить від прийняття закону про
вибори президента. А О. Лавринович повідомив, що комуністів влаштовує законопроект,
прийнятий за основу, і вони активно працюють над ним у комітеті. Однак,
якщо врахувати, що законопроект перебуває на стадії доопрацювання і не
внесений до порядку денного, швидше за все «зацікавлена сторона» не поспішає
з його прийняттям, що дає додатковий час для «переговорів і консультацій
з представниками лівих сил».

Цікаво, що, попри всі рекомендації, учасники переговорного
процесу зовсім не впевнені, що саме П. Симоненко буде кандидатом від лівих.
Наприклад, В. Моїсеєнко заявив, що «незважаючи на те, що на пленумі ми
визначилися, за півроку може багато що змінитися». До речі, один з членів
фракції КПУ вважає, що з’їзд прийме «проміжне, невизначене рішення, як
і з’їзд НДП, і взагалі, проходитиме в кілька етапів, коли нічого не можна
буде зрозуміти». Той же В. Моїсеєнко вніс пропозицію про висунення на президентський
пост не менше десятка гідних партійців, оскільки «якщо кандидатура П. Симоненка
не влаштує союзників по лівому блоку, то в процесі переговорів знайдеться
ряд фігур, здатних згуртувати навколо себе ліві сили, передусім — КПУ».
Як «заміну» він бачить, наприклад, Грача або Гуренка. Прикметно, що такий
варіант розширення спектра лівих кандидатів влаштовує на даному етапі й
О. Мороза, котрий вважає, що «це не ускладнює ситуацію для переговорів,
а є оптимальним варіантом».

Один з представників НДП вважає, що «П. Симоненко й сам
не дуже-то налаштований висуватися, будучи впевненим у програші». Сам лідер
КПУ заявив, що «сьогодні треба вирішувати питання в іншому ключі — вести
розмови не про єдиного кандидата, а про єдину команду лівих сил». П. Симоненко
ухилився від прямої відповіді про свою «боязнь» висунення, але заявив,
що «КПУ буде найактивнішим учасником виборчого процесу, а в якій формі
— це вирішить з’їзд», опосередковано підтвердивши таку версію. На думку
представника «Громади», існує версія, що коли з’їзд підтримає «не Симоненка»,
виникне загроза розпуску Президентом Компартії, використовуючи свій тиск
на Конституційний Суд, як це планувалося в Росії. За словами депутата,
«ця ідея є не більш утопічною, ніж ідея розпуску парламенту, про яку останнім
часом все частіше говорить Л. Кучма». Однак навряд чи Президенту доведеться
вдатися до цієї міри й до варіанту «дроблення» комуністичної фракції. Внутрішньопартійні
настрої далеко не однозначні. В. Моїсеєнко глибоко переконаний, що, наприклад,
О. Ткаченку вигідно сприяти підтримці комуністичного лідера, який у разі
перемоги зробить його фігурою номер один у державі, законодавчо оформивши
рішення про ліквідацію інституту президентства. Тому якщо лівий блок відбудеться,
потрібно чекати в ньому серйозної конкуренції — хоча б між СелПУ і СПУ
за вплив на КПУ.