Однак на відміну від наших проблем, які базуються багато в чому на упередженні, що платні школи гарантують більш високий рівень освіти, досвід Франції свідчить: реформування школи не залежить від форм власності. Проте, співрозмовник «Дня» Аташе з освіти посольства Франції в Україні Антуан Арзаковський в оцінці ситуації аж ніяк не категоричний.
— Мсьє Антуане, що відрізняє французьку систему освіти з точки зору участі держави, яка забезпечує певні принципи?
— Оригінальність нашої системи в тому, що з часів 3-ї республіки ми дотримуємося трьох основних принципів — обов’язковість навчання для всіх вiд 6 до 16 років, світськість (нерелігійність) і безплатність. Лише деякі, так звані «великі приватні школи», можуть бути платними. У державному бюджеті з часів президента Міттерана витрати на освіту становлять 20%, що більше, ніж фінансування армії. Багато що оплачується й за рахунок підприємств і фірм, які відраховують 2% від прибутку. Батьки оплачують лише підручники, харчування та одяг, однак існують і спеціальні програми допомоги незаможним.
— Чому ж зараз такий сплеск протестів?
— Це питання не стільки економічне, скільки соціальне. Особливо в передмісті Парижа, де живе багато вихідців із Африки, Алжиру. В школах дуже велика напруженість — учні часто озброєні і налаштовані проти вчителів, не бажають нічого чути про Расіна, Корнеля, про культуру мислення. До того ж вони — проти реформ, якими наше міністерство освіти займається дуже активно.
По-перше, реформи стосуються підлітків вiд 14 до 17 років: вони повинні 2—3 години на тиждень займатися на комп’ютері, виходити в Інтернет, використовувати сідіроми. По-друге, зараз необхідно для початку кар’єри знати вже не двi, а три мови — французьку та англійську обов’язково, плюс оригінальну, не романської групи, в тому числі — й слов’янські.
— Наскільки високий престиж освіти у Франції?
— Ще 10 років тому в нас був 1 млн. учнів, нинішнього року ця цифра подвоїлася. Мета теперішнього міністра освіти — щоб до 2000 року 80% молоді отримали дипломи бакалаврів. Це пов’язано з високим рівнем безробіття — 25% молодих не працюють. Однак більшість студентів, вступаючи до університетів (де навчання — також безплатне) не знають рівень вимог, через це 35% студентів йдуть з перших двох курсів.
До того ж, якщо раніше бути викладачем вважалося символічно високо, то тепер це досить складно. Зарплати досить високі — 10 тис. франків на місяць, але дуже велике психологічне навантаження. Тепер після отримання диплома викладачеві потрібно відучитися ще 2 роки в спеціальних методичних центрах — для ознайомлення з новітніми методиками. Збільшуються потреби у виховній ролі вчителя, до того, які ідеали слід передавати молодому поколінню. Багато точиться розмов про неореспубліканську етику, про загальнодержавну ідею, що об’єднує суспільство. Тепер цей курс «Як стати громадянином» пояснюватиметься двi години на тиждень усім школярам.
— Наскільки сильний зв’язок між школою і сім’єю?
— Це відбувається багато в чому за допомогою щоденників, де викладач дуже детально пояснює все, що відбувається з учнем у школі. Кожного місяця відбувається зустріч учителя з батьками, а раз на три місяці батьківський комітет зустрічається з адміністрацією школи. Багато в чому це проблема не самої системи освіти, а батьківської психології, адже багато хто зовсім не цікавиться і не займається вихованням дітей.
— Наскільки ваша система враховує бажання вчитися в тих, кому «за 30»?
— Наші університети не знають вікових обмежень для вступу. Також існує можливість безперервного навчання, щось схоже на вашу систему підвищення кваліфікації. Є центри перепідготовки. Взагалі, раніше наша освіта була дуже централізована; тепер же за підтримку шкіл у матеріальному сенсі відповідають мерії, управління департаментів, а університети дістають право самоврядування. Як нам здається, так може бути вирішено соціальне завдання більш інтенсивної взаємодії освіти з суспільством.
— Що цікаво для вас у нашій освіті?
— На жаль, французькі діти починають вивчати мови з 11 років, а це трохи запізно. Я знаю, що в Україні є прекрасний досвід навчання мовам із шести або навіть iз трьох років, і для нас це дуже актуально зараз. Як з точки зору методик, так і психології такого раннього початку навчання.
№214 07.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
