Проте всі ці висловлювання об'єднує виразне побоювання результатів емісії. Політики та економісти дружно бояться, що емісійні гроші: а) вкрадуть; б) інфляція перекриє всі можливі позитивні моменти.
Однак, коли Президент доручає уряду розробити протягом тижня невідкладні заходи й подати конкретні розрахунки зі стовідсоткового забезпечення поточних виплат і скорочення заборгованості — двох думок бути не може: емісія — справа вирішена, і йтися може тільки про розмір, форми й терміни. І перше, і друге, й третє, очевидно, значною мірою залежить від підсумків переговорів із місією МВФ, яка ще працює.
Помічник Президента Валерій Литвицький назвав можливою емісію шляхом додаткової купівлі державних цінних паперів Нацбанком для погашення заборгованості по соціальних виплатах.
Уряд, повідомив пан Литвицький, просить кредит у розмірі 300–500 млн. грн. Він підкреслив, що, на відміну від емісійного кредитування уряду Нацбанком, емісія направлена в економiку через кредити комерцiйних банкiв, є «більш зв'язаною та її інфляційні наслідки мінімальні».
Однак пан Литвицький визнав, що «є загроза виконання показника грошової бази», який перевищує майже на 130 млн. грн. параметр, закріплений у зобов'язаннях перед МВФ.
Коментуючи можливість емісії, голова парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Валерій Альошин заявив, що разова емісія «призведе до суто інфляційних наслідків». Проте, за його словами, емісія може бути «предметом для розмови», повiдомляє Iнтерфакс.
№211 04.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
