Олесь Уляненко

Він захлинався притчами та приповідками, проголошував із якоюсь фанатичною переконливістю мало не біблійні істини. Час від часу в розмові він несподівано перескакував на мою особу, суворо випробовуючи доцільність мого перебування на цій грішній землі. Він категорично давав поради на всі випадки...

Якщо рушив у дорогу, то неодмінно кудись прийдеш. Навіть коли тобі хтось умисне заважає. А йдеться ж про цілий народ, велетенське суспільство, спільноту, що рушила до світлого майбутнього, простувала слизьким і небезпечним шляхом. Йому, цьому народові, ніхто не заважав, за винятком хіба що самого...

Дотримуючись традицій, ви неодмінно потрапляєте в немислимо дурну ситуацію. Традиції — це тиражування нагромаджених за роки, десятиліття, століття помилок. Це тисячолітнє царство глупоти. Скажімо, одна з таких традицій змушує вас мліти перед заморським гостем, ошелешено і чемно вклонятися йому,...

І тут мене заскочує. Бо один з найпогідніших моїх спогадів — це свято в Литві, на якому мені колись довелося побувати. Я згадую, як розраду, чепурних, у напрасованих сорочках та штанях чоловіків, які, похитуючи крислатими капелюхами, дефілювали центральною вулицею свого селища. Які ж були в них...

Немає вічності під небом, і дорога ховає тисячі подрібнених спогадів, нині притертих задушливим запахом споришу, теплої пилюки після короткого дощу.  Тут, під кругляком вічного місяця, завмерла смерть, ховаючи свою прохолоду на дні озер із жовтим сонцем, білими хмарами, — багатоповерхові...