Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Парадокси української політики

29 жовтня, 1998 - 00:00

— Не перестаю дивуватися нашій економічній політиці. В ній, з одного боку, декларують захист вітчизняного товаровиробника, а з другого — діють прямо протилежно, — відповідає на запитання кореспондента «Дня» Олега ПОТУРАЯ «Що в сучасній українській політиці видається вам найбільш парадоксальним?» народний депутат України з фракції НДП Олександр СВИРИДА. — Кожне підприємство обплутане безліччю контролюючих органів, як муха павутинням. Всяк намагається випити з нього свою краплину крові. Отож підприємства лише видаються великими, а в середині вони — порожні.

Технологія висмоктування просто брутальна. Є, скажімо, Державний комітет з енергозбереження. В дійсності це госпрозрахункова позабюджетна структура, з надзвичайними повноваженнями. Вона спроможна знищити будь-яке підприємство. Як? Працівник цього комітету бачить: у цеху горить зайва лампочка. Штраф — 50 тисяч гривень. «Але ми, — каже, — гуманні, ми вас на цю суму штрафувати не будемо, лише зробимо вам енергоаудит і візьмемо за це лише(!?) 5 тисяч гривень». І так вони діють постійно. Державна контрольна організація — на госпрозрахунку. Хіба це нормально? Вона не просто контролює — вона всіма силами намагається наповнити свій банківський рахунок. Такого не повинно бути! І такий комітет — не один.

Архітектура дає дозвіл на будівництво — і водночас надає платні послуги. Санстанція контролює — і теж бере гроші. Пожежники перевіряють — і змушують за відповідну оплату поставити пожежну сигналізацію. Екологічний контроль вимагає екологічного паспорта, який вони самі ж і виготовляють. Усі ці державні структури (в сукупності!) створюють жахливий інвестиційний клімат. Не йдеться, звичайно, про податкову інспекцію. Її надзвичайні повноваження закономірні: податки, якщо не сплачуються, повинні бути стягнуті. Що ж до інших, то невже уряд не бачить наслідків їхньої діяльності? Взагалі, у мене стійка аналогія Кабінету Міністрів із фракцією комуністів. Відособлено взятий член уряду чи згаданої фракції — ділова й мудра людина. Всі ж разом, як одні, так і інші — монголо-татарська орда: незрозуміла, некерована і така, котра нищить все живе на своєму шляхові.

№207 29.10.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

— Не перестаю дивуватися нашій економічній політиці. В ній, з одного боку, декларують захист вітчизняного товаровиробника, а з другого — діють прямо протилежно, — відповідає на запитання кореспондента «Дня» Олега ПОТУРАЯ «Що в сучасній українській політиці видається вам найбільш парадоксальним?» народний депутат України з фракції НДП Олександр СВИРИДА. — Кожне підприємство обплутане безліччю контролюючих органів, як муха павутинням. Всяк намагається випити з нього свою краплину крові. Отож підприємства лише видаються великими, а в середині вони — порожні.

Технологія висмоктування просто брутальна. Є, скажімо, Державний комітет з енергозбереження. В дійсності це госпрозрахункова позабюджетна структура, з надзвичайними повноваженнями. Вона спроможна знищити будь-яке підприємство. Як? Працівник цього комітету бачить: у цеху горить зайва лампочка. Штраф — 50 тисяч гривень. «Але ми, — каже, — гуманні, ми вас на цю суму штрафувати не будемо, лише зробимо вам енергоаудит і візьмемо за це лише(!?) 5 тисяч гривень». І так вони діють постійно. Державна контрольна організація — на госпрозрахунку. Хіба це нормально? Вона не просто контролює — вона всіма силами намагається наповнити свій банківський рахунок. Такого не повинно бути! І такий комітет — не один.

Архітектура дає дозвіл на будівництво — і водночас надає платні послуги. Санстанція контролює — і теж бере гроші. Пожежники перевіряють — і змушують за відповідну оплату поставити пожежну сигналізацію. Екологічний контроль вимагає екологічного паспорта, який вони самі ж і виготовляють. Усі ці державні структури (в сукупності!) створюють жахливий інвестиційний клімат. Не йдеться, звичайно, про податкову інспекцію. Її надзвичайні повноваження закономірні: податки, якщо не сплачуються, повинні бути стягнуті. Що ж до інших, то невже уряд не бачить наслідків їхньої діяльності? Взагалі, у мене стійка аналогія Кабінету Міністрів із фракцією комуністів. Відособлено взятий член уряду чи згаданої фракції — ділова й мудра людина. Всі ж разом, як одні, так і інші — монголо-татарська орда: незрозуміла, некерована і така, котра нищить все живе на своєму шляхові.

№207 29.10.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Підготував Олег ПОТУРАЙ
Газета: