Кабінет Міністрів ухвалив Постанову про надання статусу національних восьми творчим спілкам — письменників, художників, композиторів, кінематографістів, архітекторів, театральних діячів, майстрів народного мистецтва і Всеукраїнській музичній спілці. Серед функціонерів названих громадських організацій це рішення, мабуть, мало викликати палке захоплення. Ще б пак — відтепер окремим рядком у бюджеті їм гарантоване стабільне утримання за рахунок українських платників податків. Творчим спілкам, створеним за принципом «духовних колгоспів» у 30-ті роки сталінськими указами, справді, важко й голодно. Вони повільно й у муках деградують разом із поступовим відмиранням системи, за якої можна було помірно фрондувати за державний кошт, погавкувати на владу й ідеологію, не втрачаючи й дещиці соціальних привілеїв. На жаль, уже вкотре доводиться констатувати, що минуле вчепилося в нас хваткою піт-буля, і ми й далі сподіваємося, що «добрий тато» облагодіє нас, пробачивши всі зухвалості й пустощі. Не пробачить. І живемо ми все-таки в іншому світі, де за свободу й незалежність потрібно платити, а приймаючи чужу плату, усвідомлювати: її ціною можуть бути твої гідність і незалежність. У функціонерів-геронтократів творчих спілок навряд чи виникають такі сумніви. Вони досі перебувають у щасливому переконанні, начебто уособлюють собою духовне життя нації. Адже не пролобіювали «одержавлені» українські літератори, приміром, урядову підтримку своїх молодих незалежних колег із — такої ж громадської — Асоціації українських письменників.
№197 15.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
