На думку Мінська, Рада голів держав має обговорювати також соціальні й політичні питання. Й не лише обговорювати, а й приймати ухвали. На запитання «Дня» Шолодонов уточнив, що спершу такі ухвали могли б прийматися консенсусом, а з часом — «коли доростемо» — кваліфікованою або навіть простою більшістю.
Практично всі члени СНД згоджуються, що Співдружність зараз перебуває в кризі, але шляхи виведення її з цього стану бачать різні. Втім, Шолодонов відзначив, що його делегації вдалося в Києві зблизити білоруські та українські позиції, не розшифрувавши, проте, в чому полягає це зближення. Гості визнали, що робота форуму з реформування СНД мала закінчитися ще влітку. А проходити вона мала під безпосереднім керівництвом виконавчого секретаря СНД Бориса Березовського. Можливо, саме те, що цей російський фінансист керує СНД «у вільний від основної роботи час», і спричинило таку затримку в реформуванні Співдружності. Гості з Мінська зауважили, що після завершення роботи форуму Березовського мають перезатвердити на його посаді, і, судячи з усього, Білорусь навряд чи підтримає цю кандидатуру. Вони також високо оцінили розвиток двосторонніх відносин між двома країнами, наголосивши на регіональній співпраці, зокрема через відновлення інституту міст-побратимів і створенні спільних підприємств. Мінськ і Київ шукають прийнятні шляхи взаєморозрахунків, виходячи з дефіциту оборотних коштів у обох країнах.
Не відмовилися білоруси прокоментувати й малодипломатичну заяву свого президента Олександра Лукашенка, який наголосив, що Україні вже час «припинити виляти» у косовському питанні.
Постійний і повноважний представник Білорусі в статутних та інших органах СНД Сергій Посохов вбачає «виляння» Києва в тому, що Україна заявила, що підтримає авіаудари НАТО по Югославії, якщо вони будуть санкціоновані Радою Безпеки ООН. Посохов переконаний, що Рада Безпеки просто не може, не має права ухвалити таку резолюцію, позаяк статут ООН не передбачає передачі нею своїх миротворчих функцій будь-якій іншій організації. Таким чином, на думку Мінська, в цьому питанні існує дві позиції — білоруська й неправильна. А небажання Києва однозначно стати в цьому конфлікті на бік Росії та Білорусі викликає неприховане роздратування.
№197 15.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
