Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Генерал сказав: «Барсегян!»

14 жовтня, 1998 - 00:00

11 жовтня торік, перегравши на «Раздані» саме вірменів — 2:0, українська збірна зберегла надію на вихід до фінальної частини чемпіонату світу-98.

У стані вірменської збірної, незважаючи на вельми пристойний загальний результат (у підсумковій таблиці вірмени, як і планувалося, обійшли Північну Ірландію й Албанію) оптимістичного настрою не спостерігалося. Що буде з командою далі? Відповісти на це запитання гравцям, які їхали до своїх клубів, було нікому. Хорен Оганесян, головний тренер збірної, змушений був подати у «планову» відставку через загострення стосунків із керівництвом національної федерації.

Футбольна збірна перестала існувати. Про Жана Джоркаєффа, найвірогіднішого кандидата на пост головного тренера збірної, забули. Товариські матчі не планувалися навіть на папері. Так тривало майже вісім місяців, поки замість Армена Саркісяна національну федерацію очолив мер Єревана, генерал Сурен Абрамян. Новий президент терміново вольовим рішенням призначив нового головного тренера збірної. Ним став Сурен Барсегян — колишній другий тренер єреванського «Арарату», який чотири роки працював у Лівії. І відразу ж федерація організувала для команди двотижневий збір у Франції, причому під час проведення на її стадіонах матчів світового чемпіонату.

Значних змін у складі вірменської збірної не сталося. Як і раніше, ставку зроблено на легіонерів, більшість з яких виступає в російських клубах. Це, передусім, основний воротар Роман Березовський, польові гравці Саркіс Овсепян (обидва «Зеніт», Санкт-Петербург), Альберт Саркісян («Локомотив», Москва), Карапет Мікаелян («Газовик-Газпром», Іжевськ), Гарнік Авалян («Крила Рад», Самара), Єрванд Крбашян («Іртиш», Омськ), брати Арташес і Армен Варданяни («Кристал», Смоленськ). Запрошені до команди Артур Міносян зі швейцарської «Лозанни», Єрванд Сукіасян, який нині тренується з австрійським «Тіролем». Серед «домашніх» гравців, яких у збірній кілька, слід відзначити Вардана Хачатряна («Копетдаг», Ашгабад), Фелікса Ходжояна («Ширак», Спітак).

Одна з відчутних проблем федерації — відсутність індивідуальних сидінь на «Раздані». УЄФА востаннє попередила, що заборонить проводити тут матчі, обмеживши поки що одночасне перебування на дерев’яних трибунах 10 тисячами глядачів...

Однак варто було збірній у стартовому матчі відбірного циклу Євро-2000 обіграти вдома Андорру — 3:1, як Вірменія згадала, що вона була і є футбольною нацією. А Сурен Барсегян, пригадавши, що вірмени вже добивалися у Києві нічиєї (7 травня 1997 року. 1:1), запевнив керівництво федерації, що його команда має всі шанси піти на зимові канікули лідером групи...

№196 14.10.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Олександр СЕРДЮК, «День»
Газета: 
Рубрика: