Такі настрої, виявлені під час опитування громадської думки цього місяця, підтверджують правдивість застережень, які лунали на адресу Тоні Блера, коли він на початку свого терміну на посаді починав кампанію щодо надання більших повноважень регіонам. Консерватори завжди стверджували, що лейбористи граються з вогнем і загрожують цілісності Сполученого Королівства.
У травні 1999 року Шотландія обиратиме свій парламент і місцева Шотландська національна партія обіцяє в разі здобуття більшості депутатських мандатів негайно розпочати переговори про незалежність. Зростання пронезалежницьких настроїв у шотландців дивує багатьох. Упродовж останніх двох десятків років «самостійників» ніколи не назбирувалося більше 30 відсотків. У британських часописах почали з’являтися статті оглядачів, які стверджують, що відокремлення Шотландії уникнути не вдасться.
Власне, коли мова заходить про відокремлення, думки шотландців стають трохи заплутаними. Слово «незалежність» для мешканців Шотландії лунає як позитивне та обнадійливе, з обіцянками нових можливостей. Слово «відокремлення» викликає побоювання незвіданого. 58 відсотків шотландців нині хочуть «щоби був шотландський парламент, але щоб Шотландія залишалася у Сполученому Королівстві» і лише 34 відсотки прагнуть повної незалежності Шотландії від Сполученого Королівства.
Отже, у таборі прихильників шотландської незалежності існують істотні розбіжності стосовно того, якою повинна бути та незалежність. Наразі більшість шотландців, очевидно, хотіли б поєднати й економічні вигоди теперішнього «великобританського» ринку, і можливості самостійнішого регіону в межах Європейського Союзу.
Лондон
№182 24.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
