Безсумнівно, поява такої інформації була несподіваною не стільки для українських спостерігачів, скільки для їхніх російських колег. Адже з ім’ям Геращенка росіяни пов’язували свої гіперінфляційні побоювання. Утім, новий монетарний режим цілком може бути введений і після інфляційного сплеску. До речі, автори впливової британської газети «Financial Times» колишній посол Європейського союзу в Москві Майкл Емерсон і заступник директора розташованого в Брюсселі Центру європейських політичних досліджень Деніел Гросс, котрі опублікували минулого тижня свій лист, теж не виключають подібного сценарію. Більше того, вони вважають, що ЄС у будь-якому разі зобов’язаний підтримати потерпілі країни. Розмірковуючи про шляхи подолання фінансової кризи, що охопила РФ та інші пострадянські держави, автори листа доходять висновку, що ЄС повинен негайно подати допомогу Росії та Україні, надавши близько 35 млрд. «євро» для так званих валютних комітетів, щоб прив’язати курси національних валют до єдиної європейської валюти. При ц
ьому прив’язкою курсу справа не обмежиться: потрібна буде й податкова дисципліна, і зміна законодавства, і досконалість банківської системи. Платою за такий величезний «резерв» (а він не повинен буде використовуватися ні на що, крім стабілізації національних валют) буде часткова втрата економічної незалежності. По-перше, можлива повна втрата самостійності у грошовій політиці. Динаміка грошових мас і відсоткових ставок не відповідатиме завданням економічного пожвавлення. Найімовірніше різке пожорсткішання грошового голоду в промисловості й шокове урізування зобов’язань держави у соціальній сфері. По-друге, існує небезпека хронічного завищення курсу національної валюти відносно резервної валюти й погіршення стану платіжного балансу. По-третє, неминуче посилиться й законсервується «валютизація» грошового обігу й господарства. Природно, весь цей негатив торкається виключно країн-одержувачів допомоги.
Із країнами-донорами все йде інакше. Минулого тижня Конгрес США укотре підтвердив свою репутацію «ненависника» МВФ, цього головного конкурента Європейського союзу в боротьбі за східноєвропейські сфери економічного впливу. Нижня палата американського парламенту, де править бал республіканська більшість, затвердила виділення МВФ лише $3,4 млрд., відкинувши звернення адміністрації Білла Клінтона про необхідність поповнення скарбниці організації на $18 млрд. Конгресмени констатували, що нинішня структура управління резервами МВФ не відзначається достатньою прозорістю. Замість Фонду фінансова допомога піде більш підконтрольними конгресменам державними каналами: після п’ятигодинних дебатів палата представників схвалила виділення $16,2 млрд. на програму офіційної допомоги США. При цьому конгресмени значно урізали апетити адміністрації, скоротивши пакет допомоги країнам колишнього СРСР із $925 млн. до $590 млн.
Таким чином, внутрішні розбірки у США дає європейським країнам шанс посилити загальну валюту «євро» за рахунок розширення політичного впливу ЄС на нові держави. Причому європейська модель диктату може сподобатися й країнам, що поглинаються. Оскільки неприйнятне для американців втручання держави в економіку європейцями не тільки підтримується, а й використовується.
№181 23.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
