Від того, що цінам і валютному курсу накажуть зупинитися,
нічого не зміниться. Мусять бути чітко визначені рішення, які стосуються
виправлення бюджетної ситуації. Люди підтримають і зрозуміють, коли побачать,
що чиновники позбавляються своїх привілеїв
Співрозмовник «Дня», екс-віце-прем’єр з економічних
питань, народний депутат Віктор Пинзеник неодноразово запевняв, що йому
свого часу довелося виконувати найбруднішу роботу, розчищаючи економіку
від уламків радянської доби.
Натомість тепер він побоюється, що Україна знову буде змушена починати
все спочатку. Отже, наскільки неминучими є такі прогнози в контексті останніх
дій уряду, — тема нашої розмови з ним.
— Якi, на ваш погляд, головні ідеї розробленої урядом програми антикризових
дiй?
— Я побоююся, що це вже не жарти, це може закінчитися недобре. Я б сказав,
що сьогоднi вживаються дiї, абсолютно протилежнi тим, які мали б прийматися.
Тобто речі, які не лiкують, а заганяють проблеми в тiнь, як кажуть, «с
глаз долой, из сердца вон». Уряд сьогоднi нагадує поганого лiкаря, який
навiть не хоче знати, яка температура в хворого. Економiка хвора. Цiни
чи курс долара самi по собi не ростуть. Цiни й курс долара є iндикатором
стану хворої економiки. Вибачуся перед лікарями, бо порівняння, може, не
зовсiм доречне. Адже жоден лiкар без вимiрювання температури лiкування
не починає, а останнiми дiями градусник, фактично, злiквiдовано. Дiями,
що стосуються наміру регулювання цiн, курсу валюти. Що, в Українi давно
не було порожніх прилавкiв у магазинах, давно перестали люди возити в багажнику
канiстри з бензином? Те, що нині вiдбувається на ринку — це реакцiя на
хвороби, а не сама хвороба. I якщо не боротися з причинами (а рiшення,
що сьогоднi приймаються, спрямованi проти наслiдкiв), виходу з нинiшньої
ситуацiї не буде.
— А вам не здається, що сьогодні Україна, так само як Росiя, пiде шляхом
посилення державного контролю над економiкою й останні рішення спрямовані
саме на досягнення цієї мети?
— Я не знаю, яким чином урядовцi зможуть контролювати економiку. В нас
вже немає Держплану. Економіка вже кілька років отримує інші сигнали для
своєї поведінки — ціни. Якщо ж їх захочуть регулювати, чим це все закінчиться,
відомо. Регульовані ціни залишаться тільки на цінниках: ціна є, а товар
продається з-під прилавка за вищими цінами. Хіба не відомо, куди підуть
ці додаткові кошти? Ні до заводу виробника, ні в казну вони не потраплять.
Сьогодні ніхто не зможе сказати, який курс долара в Українi? Нині існують
тисячi курсiв. Як економiка може працювати, не маючи якоря для поведiнки,
не знаючи справжньої цiни нацiональної валюти? Як можна приймати економiчнi
рішення?
— Але урядовцi кажуть, що їхні рiшення розрахованi на короткий термiн?
— Градусник показує 42 градуси. Спробуймо на хвилину виправити шкалу
градусника, бо на це страшно дивитися. Чи витримає хворий такі корективи?
— Проте населення може підтримати саме програму уряду, як таку, що гарантує
мінімальні ціни на товари першої необхідності.
— Але я співчуваю людям, якщо вони заковтуватимуть подібні наживки.
Вони це зрозуміють, можливо, через місяць, коли зіткнуться з тим, що не
зможуть купити найнеобхідніших продуктів. Точніше, зможуть, але не за тими,
а значно вищими цінами.
— Не думаю, що знайдеться багато бажаючих пройти шляхом російського
сценарію заради «чистоти» ринкових перетворень. Якою ж має бути альтернатива
урядовим рішенням?
— Від того, що цінам і валютному курсу накажуть зупинитися, нічого не
зміниться. Мусять бути чітко визначені рішення, які стосуються виправлення
бюджетної ситуації, — з одного боку, за контролем сплати податків, а з
другого — контролем за їх витрачанням. Люди підтримають і зрозуміють, коли
побачать, що чиновники позбавляються своїх привілеїв. Мають бути припинені
всі, крім соціальних, витрати. Всі кошти позабюджетних фондів повинні бути
сконцентрованими на одному бюджетному рахунку. Необхідно припинити паперову
приватизацію. Невже за цієї скрути потрібна гра в папірці? Бюджет тріщить
по всіх швах, а майно роздається фактично безплатно. Наступні рішення повинні
стосуватися переліку інвестиційних умов. Інвестор повинен точно знати,
коли і як закінчаться сьогоднішні проблеми і діятиме судовий захист від
свавілля чиновників. Уряд такі сигнали подати може. Натомість він зайнятий
далеко не першочерговими питаннями.
По суті, антикризова програма повинна мати в собі невеличкий перелік
невідкладних дій. Водночас уряд повинен і реалізувати програму подальших
радикальних заходів. Я думаю, що навіть програма EFF є слабкою. Вона була
недостатньо рішучою й раніше, а в кризовій ситуації... Загострення ситуації
може призвести до того, що рішення прийдеться приймати вже в іншому режимі.
Просто вже не буде часу працювати за стандартними процедурами. Хочу наголосити
на головному, шанс врятувати ситуацію і провести необхідні зміни в Україні
є, але потрібно не з термометром воювати, а прислухатися до його сигналів.
— Уряд вважає свою програму адекватною завданню — зупинити поширення
російської кризи. Чи погоджуєтеся ви з офіційною точкою зору про російське
походження української кризи?
— Жодного стосунку до російської вона не має. Якщо ж криза справді пояснюється
російським походженням, то це трагедія для України. Інакшого слова я вжити
не можу. Насправді до серпня 1998 року в Україні вже існували класичні
ознаки кризи. Але закладені вони були не в серпні й не в січні, а ще 1996
року, коли почали будувати фінансову піраміду й одночасно гальмувати економічні
реформи. Відповідно до пакету економічного зростання 1996 р., у поточному
році очікувалося піднесення виробництва на 10%. Із працюючою економікою
ніяких проблем із запозиченнями ми б не мали.
— Скажіть, будь ласка, чи міг би уряд одноосібно, без звернення до Верховної
Ради за законодавчою підтримкою, вже 1996 р. вплинути на економіку позитивно?
— Так. Дуже багато норм регулюється нормативними актами уряду, але багато
речей формально потрібно зробити в парламенті. Проте й для цього потрібні
конкретні дії уряду. Деякі проекти рішень щодо податкової реформи внесені
на розгляд Верховної Ради, а решти, — з інвестиційного клімату, наприклад,
— взагалі не були внесені.
— Які ваші прогнози стосовно розвитку кризових явищ?
— Я найбільше боюся, щоб не довелося починати все спочатку. Тому що
сьогодні є ще можливість врятувати ситуацію. Звичайно, це не означає, що
ми вернемося до курсу гривні в 2,2 грн./$. Мій оптимістичний прогноз означає,
що ми обмежимося тією платою, що вже відбулася. Ми цю плату поки ще не
відчуваємо до кінця, але у вересні інфляція вже буде визначатися двозначним
числом. І це велика плата, тому що вона вдарить по життєвому рівню людей.
— Вважається, що криза платежів є однією з найважливіших перешкод на
шляху до економічного зростання. Як ви вважаєте, з чого потрібно починати,
розв’язуючи цю проблему? Чому до цього часу ні той уряд, у якому працювали
ви, ні теперішній серйозно за це не бралися?
— Якщо підприємство фінансово неспроможне виконати свої зобов’язання,
воно повинне збанкрутувати. Це не означає, як дехто думає, фізичного закриття
підприємства. Відбувається перехід власності в інші руки. Дотримання цього
принципу — є основним механізмом оздоровлення економіки. Іншого шляху немає.
Як може економіка розвиватися в державі, яка пробачає борги? Що означає,
коли підприємство не виплачує боргів? Візьмемо приклад енергетики. Потенційно
жива галузь стає мертвою через те, що дозволяється не виплачувати борги.
— Як ви ставитеся до відставки уряду?
— Така акція має сенс, якщо на зміну цьому урядові приходить професійно
й політично сильна команда. Сама ж по собі зміна нічого не дасть.
№175 15.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
