— Так звана антикризова програма не є антикризовою по своїй суті. Сюди засунуто найбільш довільні і потворні заходи, від частини яких відгонить лобізмом. Наприклад, скасувати мито й індикативні ціни на експорт... шкур великої рогатої худоби. Ну, не на шкурах тримається економіка України і не збільшення їх експорту врятує її від кризи! Або п. 22 передбачає визначення переліку імпортних товарів широкого вжитку, які потребують обов’язкової сертифікації.
Дуже багато просто декларативного, на рівні гасел і благих побажань. Наприклад, «визначити оптимальні параметри коливання обмінного курсу гривні до долара США з урахуванням платіжного балансу і навантаження на держбюджет» — тут абсолютно незрозумілий механізм.
Викликає сумнів, що допоможуть подолати кризу заходи, що стосуються безпосередньо валютно-фінансової сфери. Запланований обов’язковий продаж 75% валютних надходжень від здійснення експортних операцій знову відкриє можливість для маніпуляцій, особливо в умовах стрімкої зміни курсу валюти. Ну, а передбачуване п. 2 «введення порядку», за яким оплата імпорту товарів в Україну могла б здійснюватися у національній валюті, взагалі не зрозуміле. Кому потрібна зараз наша гривня, що хитається, на міжнародному ринку? Збільшить вартість пального додатковий митний збір на імпорт світлих нафтопродуктів. А це по ланцюжку викличе подорожчання товарів. Фактично ці заходи сприятимуть розкручуванню інфляції.
Парадокс: що стосується стратегічних інтересів укладачів «програми», то вони зробили все можливе, щоб криза повернулася бумерангом і вдарила з подвоєною силою. Фактично вони розтягли у часі економічний обвал. Якби обвал стався зараз, то десь через рік в Україні ситуація стабілізувалась і, можливо, почався б підйом. Тобто якраз напередодні президентських виборів. Тепер же обвал станеться приблизно в районі Нового року. І народ до виборів не встигне забути, кому він цим зобов’язаний. Тобто здійснення запропонованої «антикризової програми» неминуче призведе до зміни політичного керівництва країни.
