Розпочався восьмий рік української незалежності.
До цього слова багато хто ставиться скептично — бо в нинішньому світі повністю
незалежним ні від чого бути, мабуть, неможливо. Питання може бути лише
— наскільки незалежною від зовнішніх чинників є Україна?
Українська дипломатія дала блискучу відповідь на це запитання своєю
реакцію на обстріл американськими ракетами цілей в Афганістані та Судані.
Річ не в тому, що акція США була повністю підтримана Києвом — зрештою,
з тероризмом потрібно боротися, і багато хто з європейських союзників дії
США схвалив. Але Лондон, Бонн, Париж зі своїми заявами щодо підтримки,
а Москва — із засудженням, виступили відразу. А Київ явно чекав, доки висловляться
«зубри». Підтримку було оцінено — сенатор США від штату Індіана Річард
Лугар не приховував, що Вашингтон підтримає виділення Україні нового кредиту
МВФ не в останню чергу завдяки «потрібній» реакції Києва.
Питання кредитування України МВФ — ще один показник незалежності. Бо,
виявляється, без нового кредиту не вдасться втримати гривню від обвалу.
Й тому всі дії уряду мають бути узгодженими з МВФ — при тому, що досі жоден
цент з уже отриманих кредитів так і не пішов на структурні реформи та створення
конкурентоспроможного виробництва, яке б і підтримувало національну валюту.
Питання про незалежність було б доречним і під час кримської розмови
Леоніда Кучми з в.о. російського прем’єра Віктором Черномирдіним. Якось
дивно виглядала згода Президента України зі словами Черномирдіна, що з
нинішньої кризи потрібно виходити разом. Тобто залежність української влади
від того, що діється в Москві, з наближенням президентських виборів в Україні
стає більш ніж очевидною. І те, що Україна за сім років так і не спромоглася
позбутися стратегічної залежності від російського ринку, виявляється, не
так уже й погано. Тож хіба можна дивуватися, що за таких обставин Лужков
вже вкотре проголошує Севастополь російським містом, хоча досі ніхто не
чув від нього про бажання повернути Росії Аляску?
Можна багато говорити про те, що залежність України і від єдиної на
сьогодні світової супердержави — США, і від Росії є об’єктивною, і називати
причини цього та вигоди, які може отримати Київ. Але ж з державою, яка
ніяк не може визначитися з власним курсом і власними інтересами, навряд
чи хто серйозно рахуватиметься. Зрозуміло, що довго перебувати в ролі лагідного
теляти велика європейська держава, просто не зможе, і про це в Києві вже
не раз чули. Але, може, саме в цьому і є секрет української самобутності?
