Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Битва за пенсії» як спосіб перерозподілу власності

27 серпня, 1998 - 00:00

Ще минулого тижня в надрах Фонду державного майна поповзли чутки, ніби в додатку до постанови про заходи щодо погашення заборгованості перед бюджетом уряд збирається звернутися з пропозицією до рад акціонерів звільнити з посад голів правлінь «Укргазпрому» Богдана Клюка та «Укрнафти» Ярослава Козака. В обох акціонерних товариствах частка держави перевищує половину, а відтак, вони традиційно безоплатно спонсорують державу то газом, то нафтою, то дизпаливом для села. Природно, що їх керівники вперто відмовляються розраховуватися з бюджетом, доки з ними самими не розрахуються за ці «патріотичні» поставки. І, можливо, домовилися б АТ та держава полюбовно, але під шумок всенародної боротьби з неплатниками чому б не вирішити невеличкі кадрові проблеми.

Першою на черзі обіцяє стати «Укрнафта», «бойові дії» у якій мають початися 3 вересня на засіданні спостережної ради АТ. Ця компанія видобуває 90% української нафти й 18% газу і вважається стабільно прибутковою. Генеральна репетиція засідання сталася на початку цього тижня. Зранку у вівторок голова спостережної ради «Укрнафти» Ігор Бакай, відоміший як голова недоформованого НАК «Нафта й газ України», мав усі підстави нарікати на підступну долю: 50% пакета акцій «Укрнафти» ще тільки сняться НАКу, а уряд уже сьогодні делегує його голову «вибити» бюджетні борги в психологічно стійкого неплатника, якого не пройняли навіть навчання цивільної оборони.

Більше того, з 231,5 млн. грн. загального боргу перед держбюджетом керівництво «Укрнафти» вимагає списати 147,2 млн. грн. боргу, утвореного в 1995—96 роках. Виник він після того, як уряд спочатку ухвалив протокольне рішення про залишення 100% рентної плати за видобуток нафти й 30% — газу на потреби самих видобувних підприємств, і останні встигли їх успішно витратити, а потім усе ж таки почав вимагати сплати цих коштів до бюджету. Стосовно цієї суми вже другий рік триває листування між компанією та урядом і жодні кавалерійські наскоки останнього впертості нафтовиків щодо цього боргу не похитнуть. Стосовно ж поточних боргів уряд також настійливо просять вирішити, що ж йому все-таки треба — платежі до бюджету чи паливно-мастильні матеріали для агропрому та інших улюбленців уряду, з примарними перспективами плати за них. Більша частина свіжих боргів «Укрнафти» перед бюджетом склалася після виконання урядових постанов про відвантаження продукції ДАК «Хліб України», «Украгротехсервісу», «Укргазу» та іншим хронічним неплатникам.

Однак на думку голови правління «Укрнафти» Ярослава Козака, заборгованість перед бюджетом була тільки одним із приводів для агресії уряду. Незадовго до свого розширеного засідання уряд у черговий раз запропонував «Укрнафті» надати паливо для ДАК «Хліб України». Голова «Укрнафти» відмовився це робити до повернення боргів за вже відвантажену цій компанії нафту. До такої благочинності АТ примушують регулярно, а із звичками отримувати дармові ресурси боротися, як відомо, ще важче ніж з алкоголізмом. Крім того, дехто в уряді зацікавлений в зміні голови «Укрнафти». Особисто Валерій Пустовойтенко нібито переймається призначенням на цю посаду Олександра Ковалка, одного із заступників Я. Козака. Фондові державного майна вже доручили подати цю кандидатуру на затвердження на заплановані в жовтні другі загальні збори ВАТ «Укрнафта». У самій «Укрнафті» мають власні кандидатури.

Вирішальним на майбутніх зборах акціонерів, безперечно, буде рішення державного представника, оскільки державна частка в статутному фонді становить 61,23%. Уособлювати державну волю має Ігор Бакай. Коли 3 червня цього року він не з’явився на загальні збори акціонерів і таким чином зірвав їх проведення, спостерігачі висловили припущення, що держава не може узгодити розмір запланованої до продажу частки держпакету акцій. Продавати 35% статутного фонду, залишаючи в державній власності 25%+1 акція, чи тільки 10%. Якщо Ігор Бакай удруге не з’явиться на збори акціонерів, то вже зрозуміло, що причина буде більш прозаїчна — небажання втручатися в кадрові перетасовки. Згубні для Ігоря Бакая наслідки цього конфлікту мають виявитися вже найближчим часом, коли парламент удруге розглядатиме відхилений Президентом закон про усунення порушень законодавства під час приватизації у нафтогазовому комплексі, який, зокрема, заборонив передачу НАК «Нафта й газ» державних акцій у відкритих акціонерних товариствах. Конфліктуючі сторони в «Укрнафті» рівномірно представлені в найбільш «пробакаєвській» фракції НДП. А батько одного з претендентів до того ж очолює парламентський комітет із питань паливно-енергетичного комплексу, від рішення якого значною мірою залежить подолання чи неподолання президентського «вето». Тому, за будь-якого розв’язання цього конфлікту, Бакай може втратити частину своїх прихильників у парламенті.

Отже, поступово стають зрозумілими приховані наслідки акції побиття боржників. Зібрати кошти в бюджет добре. Але ще краще під прикриттям боротьби за добробут пенсіонерів звести порахунки, провести кадрову чистку, отримати контроль над різноманітними державними та напівдержавними підприємствами. А якщо почнеться обіцяна прем’єр-міністром реприватизація, то напередодні президентських виборів отримаємо глобальний переділ власності.

Ольга ЛЕНЬ
Газета: 
Рубрика: