Запрошений розділити радість молодих і їхніх батьків місцевий істеблішмент, як розповідають окремі учасники цієї події, був до краю збуджений, не пив, не їв, неуважно слухав пісні запрошеного на весілля вiдомого спiвака, а тільки й говорив про останню новину, проголошену в столичному Палаці «Україна»: «майже відставку» губернатора Євгена Гусельникова. Самого ж голови облдержадміністрації на святі не було. Він, як повідомив кореспондентові «Дня» поінформований конфіденційний співбесідник, тієї ж суботи, 8 серпня, відбув із Хмельницького до Криму. Звісно, що не на відпочинок після трудів праведних, а на святкування дня народження Президента. Отож, мовляв, відставка — то ще вилами по воді писано.
Наразі шанобливі погляди учасників весільного процесу весь час були звернені в бік одного з тут-таки присутніх — гендиректора акціонерної компанії «Адвіс» лідера місцевої організації НДП Івана Дунця. Про нього вже давно говорять у містах і районах області, як про ймовірного наступника Є. Гусельникова. Говорять, зокрема, і з тієї нагоди, що на виборах-94 І. Дунець не зловив гаву, як дехто, а зустрів Леоніда Даниловича у Хмельницькому, чого, на свою біду, не зробив досвідчений апаратник Є. Гусельников, який тоді керував у області. Отож після тих виборів розмови про відставку Євгена Яковича то вщухають, то розгортаються з новою силою. Надто ж — останнім часом, коли у Хмельницькому й довкола раз по раз починають посилено мити вулиці, а далі від обласного центру — посилено доглядати придорожні посіви сільгоспкультур. Запланований приїзд Президента на Хмельниччину чомусь увесь час відкладається. Пояснюють це тим, що найспритнішому претенденту на губернаторське крісло ще не вдавалося «добігти» до кабінету Леоніда Даниловича швидше за нині сущого голову Хмельницької облдержадміністрації.
«Я був у нашого Президента Леоніда Даниловича Кучми. Він бажає нам успішної роботи», — дипломатично відповів на недавній прес-конференції Є. Гусельников на питання місцевих «акул пера» про розмови стосовно його майбутньої відставки. Що ж до успішної роботи, то, на жаль, пафос «вступної» промови голови облдержадміністрації був не таким високим, як ще донедавна. А не так давно він, Є. Гусельников, з усіх трибун говорив, що в керованій ним області справи кепські, та все ж ліпші, ніж у близьких і далеких сусідніх областях.
Геть приголомшили всіх, хто читає статзведення результати піврічної роботи у промисловості. Спад виробництва — 14 відсотків! Це навіть змусило одного автора опозиційної до виконавчої влади облгазети запитати в заголовку: «Чи є хазяїн в області?..». Лояльні ж видання під рубрикою «з офіційних джерел» інформують широкі верстви громадськості про завзяту та вдумливу працю Євгена Яковича щодо реформування області. То він палко привітав із професійним святом робітників прилавка, то підписав розпорядження про відзначення Дня незалежності, виступив із грунтовною промовою на нараді «облпартгоспактиву», то востаннє попередив керівників районів і підприємств, які допустили найбільші недоїмки з відрахувань до Пенсійного та Чорнобильського фондів, до бюджетів і т. ін.
Ясна річ, за тими недоїмками Євген Якович бачить заляканий скороченнями медперсонал обласної лікарні, який працює мовчазно без зарплати; пенсіонерів Полонного, яким міліція відчайдушно перекриває дорогу до залізничних рейок; летичівських учителів, які страйкують край міжнародної автомагістралі; комбайнерів, що відмовляються жнивувати, із села Калинівка Хмельницького району, де головою колгоспного правління Валерій Цимбалюк, рідний брат голови Хмельницької райадміністрації Володимира Цимбалюка.
А тому на останній нараді голова обладміністрації Є. Гусельников зажадав «...конкретної роботи в агропромисловому комплексі. Бо стан справ тут, особливо в тваринництві, незадовільний. Спад у виробництві м’яса, молока, яєць. У багатьох районах все ще не стабілізували поголів’я великої рогатої худоби. А тому керівники, починаючи від заступника голови облдержадміністрації Шумеляка й закінчуючи господарствами, повинні все зробити, щоб дана галузь відновила свої позиції».
Та схоже, Є. Гусельников і сам не дуже вірить, що всі ці заходи дадуть бажані результати. Та й ті, котрі летять до президентського кабінету, як кажуть, у спину дихають. Як переконує учасник згадуваного вище весільного заходу, місцевий істеблішмент із замиранням серця чекає й гадає: на кого ж упаде президентська карта щодо Хмельницької області? А стосовно решти населення, то йому та висока гра до лампочки: поки не буде змін у столиці, годі чекати на щось ліпше у провінції...
