Підстава такого рішення — неправдиві дані, які він подав про себе, звертаючись
1951 року до імміграційного департаменту Сполучених Штатів із проханням
про в’їзд до країни. Цей етнічний німець з України «забув» написати, що,
потрапивши влітку 1941 року як радянський вояк у полон до гітлерівців,
він пішов на співробітництво з нацистами і вже восени того року став охоронцем
у таборі смерті Травники на території Польщі. Гучна справа Раймера має,
на думку деяких американських оглядачів, стати своєрідним реваншем для
американських та ізраїльських центрів, які й досі ведуть у Сполучених Штатах
пошук колишніх нацистських злочинців.
Адже кілька місяців тому американський суд повернув громадянство США
іншому уродженцеві України — Іванові Дем’янюкові. Його справа нагадує за
канвою випадок Раймера — Дем’янюк теж був вояком Червоної Армії, теж потрапив
у полон до гітлерівців, теж після війни виїхав до Штатів, а потім його
звинуватили в тому, що був наглядачем у концтаборі, щоправда не в Травниках,
а в Бжезинці. Дем’янюка позбавили американського громадянства і вислали
до Ізраїлю, де його засудили до смертної кари. І лише через кілька років
справа луснула як мильна булька — ізраїльський суд отримав неспростовні
докази, що на Дем’янюка було зведено наклеп, і він ніколи не був у Бжезинці.
На відміну від Дем’янюка Раймер визнав свою вину повністю — він лише сподівається
на милосердя, наголошуючи на тому, що став посібником нацистів не з власної
волі, а під загрозою смерті. Раймер також просить американський суд урахувати,
що понад 50 років він був законослухняним громадянином. «За всі ці роки
я не припустився жодної незаконної дії, ніколи навіть не проїхав у міському
транспорті без квитка», — заявив АП цей колишній власник ресторану на нью-йоркській
Таймс-сквер, який вже давно став пенсіонером. Проте, за оцінками, Раймерові
не доводиться розраховувати на поблажливість — після конфузу із Дем’янюком
впливовим організаціям «мисливців за нацистами» вкрай необхідний показовий
успішний процес.
