Чи не податися херсонським
«оленярам» у тундру?
Дедалі рідше в центрі Херсона, за два кроки від місцевого «білого дому», з’являються ці люди, яких звуть в народі «оленярами», повідомляє кореспондент «Дня» Василь ПІДДУБНЯК. Їхні постійні супутники — байдужа до політики мавпочка, ледачі папуги, а також рогаті князі тундри — олені. Олені ні сіна, ні ягелю не просять, бо зроблені з пап’є-маше. Який херсонський малюк не мріє посидіти на спині звіра перед об’єктивом власників цієї рогатої декорації — фотографів? Віднедавна майстри «двох знімків за п’ять гривень опинилися на грані вимирання. Причини геть не екологічні. «Водити оленів тут, а тим паче їздити з ними на узбережжя Чорного чи Азовського морів стало вкрай невигідно, — ділиться невеселими думками один з «оленярів», що побоявся афішувати своє прізвище. — Квартира на морському узбережжі коштує 3,5—5 гривень на добу, 200 гривень податківцям віддай, заплати за витратні матеріали, за проявлення плівки, 300 «баксів» за сезон віддай рекетирам. Півтори тисячі за сезон «набігає», але ж тисяча — обов’язкові витрати, про які я сказав. А ще ж на щось і харчуватися треба...» Не заздріть, відпочиваючи на морі, засмаглим маловідомим творцям стандартних «фотошедеврів». Не гребуть вони грошей ні веслом, ні лопатою. Добре, хоч олені в них їсти не просять: довелося б справді мандрувати у тундру. Там хоч і відпочиваючих мало, зате рекетирів немає...
