Після парламентських виборів 1995 року Грузія відмовилася від інституту
прем’єра і скасувала посади шести віце-прем’єрів, різко скоротивши число
чиновників: колишній Кабінет міністрів був визнано розсадником корупції
і практично за всіма високопоставленими його керівниками тягнулися темні
справи.
За нинішньою конституцією президент одночасно керував урядом, а координацію
взаємовідносин здійснював 51-річний держміністр Ніко Лекішвілі, видатний
партійний функціонер 80-х і удачливий бізнесмен. Працювати в уряді його
умовив особисто Шеварднадзе — Лекішвілі хороший організатор. Коли ж ідея
реанімації поста прем’єра не отримала належної підтримки в суспільстві,
Лекішвілі допоміг патрону, першим подавши у відставку, і закликавши зробити
це весь склад кабінету.
Добровільно-примусова відставка міністрів у порядку живої черги фактично
відбулася — за рідкісним винятком (тягне час звинувачений у корупції міністр
зв’язку Фрідон Інджія). Персональний склад нового кабінету президент пообіцяв
назвати вже 15—20 серпня.
На думку джерел у державній канцелярії збережуть свої портфелі силовики,
які не позбулися посад навіть після лютневого замаху на Шеварднадзе у центрі
Тбілісі і захоплення у заручники 4 військових спостерігачів ООН у Західній
Грузії. За даними МДБ, восени в країні можлива дестабілізація, інспірована
ззовні (читай — з Росії) з опорою на місцеву п’яту колону (комуністи і
ті, що примкнули). Словом, що ближча Грузія до транзиту каспійської нафти,
тим більше підозр у підступності, у тому числі котра йде від «певних російських
кіл». У такій ситуації чистка лав силових міністерств була б поспішним,
недалекоглядним кроком.
Головною причиною «чисток» стала корупція, масштаби якої, за словами
президента, «ставлять під сумнів державні перспективи Грузії».
Розпочали, як і годиться з «голови». Відставку кабінету опозиція сприймає
по-різному, в основному зі скепсисом — на те вона й опозиція. Тим часом,
глава впливової опозиційної партії соціалістів Вахтанг Рчеулішвілі заявив
журналістам, що вже почалися торги за портфелі, кожний з яких оцінено в
середньому у півтора мільйона ларі (більше $1 млн.).
Тбілісі
