Учора британський уряд віддав розпорядження послати
до Північної Ірландії ще 800 вояків, аби дати раду заворушенням, які вже
кілька днів поспіль вирують у провінції.
Юрби молодих людей — переважно протестантів — висловлюють незадоволення
із приводу того, що членам протестантського Ордену оранжистів у місті Портдаун
заборонили пройти маршем за звичним маршрутом парадів, які відбуваються
щороку. Спеціальна комісія вирішила не пустити оранжистів шляхом, який
пролягає через ту частину міста, де мешкають переважно католики. У такий
спосіб сподівалися уникнути можливих сутичок представників обох громад,
але натомість вибухнуло протистояння між радикально налаштованими протестантами
та владою.
Оранжисти наполягають на тому, що мають право влаштовувати свої марші,
якими відзначають перемогу протестантського короля Вільгельма Оранського
над військом католиків у битві при Бойні 1690 року. Проте католики вважають
такі «нагадування» перед своїми вікнами образливими та провокаційними.
Тепер існує загроза, що анахронізм трьохсотлітньої давності може заблокувати
роботу або й призвести до розвалу нещодавно обраної Північноірландської
асамблеї, на яку покладають великі надії у справі встановлення миру у провінції.
Чи зможуть продуктивно пліч-о-пліч працювати католицькі та протестантські
депутати, якщо за стінами Асамблеї дві громади воюватимуть?
Сьогодні представники Ордену оранжистів вестимуть переговори із британським
прем’єр-міністром Тоні Блером. Проте пан Блер уже відрізав собі один зі
шляхів вирішення проблеми, заявивши, що заборону маршу в Портдауні не буде
скасовано. Навіть якщо теперішня суперечка якимось чином буде вирішена,
на черзі цього року в Північній Ірландії є ще кілька десятків маршів.
P.S. Про уроки цього давнього релігійного конфлікту для православних
читайте роздуми Клари ГУДЗИК у найближчих номерах «Дня».
Лондон
