— Раніше речі забували, тепер все більше крадуть. Якось узимку до нас завітала людина, що назвалася депутатом Верховної Ради, в одній сорочечці — сердешного обікрали серед ночі в «СВ», а звичайні пасажири, так ті й босоніж з потягів приходять, — розповідає старший комірник бюро знахідок Київського залізничного вокзалу Надія Сокольвак.
... Забувають і в потягах, і на вокзалі в основному сумки, а документи, якщо поталанить, підкидають після викрадення грошей. У присутності міліціонера і вокзального працівника охоронці «скарбів» складають на все знайдене акти, якщо ж адреса того, хто загубив речі, відома, — їх без зволікань пересилають поштою. Безгоспні знахідки чекають на своїх господарів тридцять діб, а документи — півроку. Оскільки послуги бюро платні — гривня вісімдесят копійок за добу — забудьки приходять, як правило, за цінними речами, причому, одні дуже дякують, інші — страшенно скандалять, намагаючись повернути своє безкоштовно та негайно. Цікаво, що раніше безгоспні речі списувалися й реалізовувалися через комісійні крамниці, тепер же вони навряд комусь потрібні — «секонд хендом» завалено все місто.
З незвичайних знахідок Надія Прокопівна назвала... череп, очевидно забутий археологами в комірчині автоматичної камери схову. Бувало, що знаходили там після закінчення терміну зберігання й не таке: пістолет, вибухівку, обрізи. Дедалi рідше приносять до бюро знахідок золото, обручки, каблучки, сережки, валюту. Очевидно, незаможними стали пасажири, та й чесність тепер не цінується. Ще декілька років тому, після розвалу Союзу й «великого переселення народів», стелажі бюро під саму зав’язку були забиті суцільним «дифситом». Як не дивно, зараз, коли є все, — вони напівпорожні.
...Забудькуватістю грішать усі, а від злодіїв найбільше за всіх потерпають жінки й пенсіонери. «Та я лишень на розклад зиркнула, а сумки як не було», — дивуються й плачуть вони. Потерпілих трохи втішають незворушні акваріумні рибки й голосисті декоративні пташки в клітках, що живуть у бюро знахідок. Одна з пташок (не папуга) навчилася навіть говорити: «Та почекай, та почекай!». І вона має рацію, а раптом вам все ж пощастить, і добро, що пропало знайдеться! Телефон бюро знахідок Київського залізничного вокзалу 211-10-85.
