Я далекий від думки, що нульова нічия не може дати задоволення
глядачам, справжнім поцінувачам гри. Часом тактичні ходи та індивідуальна
техніка на середині поля і в обороні, блискучі дії голкіперів можуть викликати
не менше захоплення, аніж забиті голи.
Та все ж таки футбольні матчі й такі турніри, як чемпіонат світу, запам’ятовуються,
насамперед, голами, яскравими атаками, а героями стають форварди.
Нинішній турнір у Парижі почався дуже жваво. З 1966 року в офіційних
матчах відкриття жодного разу не вдавалося забити 3 м’ячі. Одного разу
було забито два голи, тричі — по одному, а найчастіше суперники розходилися
мирно. Цього разу в столиці Франції у матчі Бразилія — Шотландія ми побачили
одразу три результативних удари. І хоч потім усе загалом повернулося на
круги своя і колишня результативність дорівнялася тій, що була чотири роки
тому в США, і трохи перевищила результативність турніру в Італії, проте
ми побачили чимало прекрасних голів. І хоч тут є кілька команд, що сповідують
суто оборонний футбол, такі, як, наприклад, Парагвай, приємно, що багато
збірних «ставлять» на атаку, і це прекрасно довели футболісти Голландії,
Франції, Аргентини.
Радує і те, що на старті заявили про себе, причому красиво забитими
м’ячами, практично всі «зірки», від яких і фахівці, і глядачі чекають блискучих
спектаклів. Це Роналдо й Батістута, Ширер і Клінсманн, Беркамп і Шукер.
Втішно, що у цих визнаних майстрів є молоді зухвалі конкуренти, котрі у
своїй амбіційності не мають наміру «скидати капелюха» перед авторитетами.
Ще одна деталь: якщо на останніх чемпіонатах світу кращі бомбардири
забивали 6 голів, то зараз лише в двох матчах аргентинець Батістута записав
на свій рахунок уже 4 м’ячі, причому в грі зі збірною Ямайки зробив хет-трик.
Не поступається йому і Крістіан Вієрі, який кожного разу не йшов із поля
без гола. Приголомшуючий результат показав чілієць Салас: він наніс у створ
воріт усього три удари, і всі вони виявилися результативними.
