Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Володимир Лановий: "Приватизація потребує спільних зусиль усього суспільства"

2 грудня, 1997 - 00:00

Перебуваючи нещодавно в Полтавській області, Президент України Леонід Кучма знову підтвердив, що цілковито підтримує кандидатуру Володимира Ланового на посаді голови Фонду держмайна. Зовсім протилежної думки дотримується Верховна Рада, чия постанова про заборону ФДМУ та його регіональним відділенням складати договори купівлі-продажу до призначення голови Фонду вже набула юридичної сили. Не забуті також звинувачення в порушеннях законодавства, які пролунали на адресу фонду з уст в. о. Генерального прокурора. Незважаючи на розмаїття оцінок стосовно діяльності ФДМУ, приватизацію в Україні не призупинено, свідченням чого є робота щодо розробки Програми приватизації. Ось на такому тлі відбувалася наша розмова з виконуючим обов'язки голови Фонду держмайна України Володимиром Лановим.

- Президент постійно надає вам підтримку, а от із боку уряду ставлення дещо інше. Як би ви могли це прокоментувати?

- Президент, виходячи зі свого становища в державній структурі, не затягнутий у ту суєту і дріб'язковість, які, на жаль, є в роботі урядових структур. Але він і не рубає гордіїв вузол цих місцевих і столичних інтриг. В уряді дуже багато уваги приділяється поточним і фактично незначним за своїм впливом на економічну ситуацію питанням: як зібрати цукровий буряк, як піднести сільськогосподарське машинобудування тощо. Це повинно розглядатись. Але треба мати загальну генеральну лінію і перспективу. Якби діяти саме в такому контексті, то ми б ніколи не спізнювались із приватизацією, не тягнули б за рахунок наших із вами кишень збитковий сектор економіки України.

- Виходячи з вашої відповіді, нині невідомо, хто повинен визначати базовий і стратегічний напрями в уряді. Прем'єр? Уже минуло понад сто днів із часу його прем'єрства. То що, уряд сьогодні не має стратегічного курсу?

- Якоюсь мірою я не погоджуюся з позицією економічного блоку уряду щодо економічної стратегії 1998 року. Вважаю, що треба мати більш збалансований бюджет. Це дозволить зменшити процентні ставки, і від того почнеться накопичення коштів для кредитування промислових підприємств і для виплати заробітних плат, платежів. Я висловлювався відверто і в уряді, і у Президента, що, на мій погляд, макроекономічні параметри, які висуває сьогодні Мінекономіки, не реалізують програму економічного підйому-98. Вони, у кращому разі, розтягують цей підйом ще й на 1999 рік. І, звичайно, Валерію Пустовойтенку важко в цьому розібратися, оскільки він не економіст. Я впевнений, що саме структура економічного блоку і його дії потребують серйозного вдосконалення.

- Хотілось би почути Ваш коментар щодо висловлювань виконуючого обов'язки Генерального прокурора Олега Литвака, буцімто під час приватизації було приблизно три тисячі порушень, що Фонд держмайна не реагує на запити Генпрокуратури і що юридичний відділ фонду лише імітує роботу, а насправді не працює.

- Я дуже незадоволений роботою КРУ Фонду. Часто буває так, що виявлено серйозні правопорушення, однак висновки зроблено неадекватні. Тобто замість того, щоб притягти до відповідальності, передати до відповідних правоохоронних органів ті чи інші матеріали, мені пропонують зробити зауваження, забезпечити підвищення виробництва, умовно кажучи... І я розчищаю ці структури всередині апарату ФДМУ. З моєї ініціативи встановлено прямі відносини з Генпрокуратурою, СБУ і МВС. А взагалі можна так "розрекламувати" нашу боротьбу з правопорушеннями, що скажуть: тут іде деприватизація, тобто не реформи, а реставрація старих порядків. Це нас абсолютно не влаштовує.

Хочу додати, що Генеральний прокурор - нова людина, він ще не знає всіх обставин. Тому інколи в нього трохи суперечливі висновки. Фонд держмайна є фактично головним консультантом Генпрокуратури стосовно випадків правопорушень у приватизації. Якщо хтось там, усередині Гепрокуратури, хоче розіграти політичні карти, то не варто. Усе одно правда буде в конкретних справах.

- У багатьох передвиборних програмах лівих сил є цікавий пункт - про націоналізацію приватизованих підприємств, які становлять фундамент державної економіки, - металургійна, хімічна галузі, транспорт тощо. Наскільки можлива така націоналізація і наскільки вона доцільна?

- Якщо прийдуть до влади ліві?

- Так. Ідеться про народних депутатів, які прийдуть після виборів-98. Вони ж мають виконувати свої передвиборні обіцянки...

- Є суворі й абсолютно однакові для всіх економічні періоди та умови і правила економічного життя. Вони визначають, що в економіці мусять бути обігові капітали, підприємствам вони потрібні, аби платити зарплату, розраховуватися за платежами тощо. Так от, після жорсткої інфляції у підприємств не залишилось обігових капіталів. У банків немає кредитних ресурсів. Підприємства стоять через те, що нічим платити. Націоналізація за наших умов нічого не дасть цим підприємствам. Тільки ринкові механізми накопичення вільних коштів, зокрема залучення іноземних капіталів у нашу економіку, дадуть змогу поновити роботу підприємств.

Аналогічно вписується в ці формули макроекономічна фінансова політика. Якщо нині бюджет буде широким, з великими розривами, і уряд знову захоче взяти на ринку облігацій кошти, як це останнім часом робиться, то не буде капіталів для підприємств. Ні для обігових коштів, ні для приватизації, ні для інвестицій. Тому я, як голова Фонду держмайна, проти такої фінансової політики, яка не дає ресурсів для приватизації, а нам лише ставитимуть завдання: дайте 500 мільйонів чи 600. За такого стану і найпривабливіші об'єкти стоятимуть: ніхто не матиме грошей для їх купівлі.

Віктор МІНЯЙЛО, Володимир ОЛІЙНИК
Газета: 
Рубрика: