НАВКОЛО ГРИ
Пристрасті, які вирували до й опісля попередніх феєричних матчів "Динамо" в лізі, спонукали наших бравих правоохоронців нагострити вуха і "роззути" очі. Більше як за годину до початку гри, на станціях метро вишикувалися міліцейські пости, аби не дозволити особливо екзальтованим уболівальникам "супер-Динамо" завдати матеріальних збитків головному метрополітену держави. Було весело спостерігати, як сумлінні хлопці з погонами їздили ескалатором згори додолу й навпаки з неприхованими намірами "вичислити" пару-трійку супостатів, котрі відчували конечну потребу розбити ліхтар чи істеричним криком завдати шкоди вушним перетинкам більш урівноважених добродіїв. Щоправда, останні, до їхньої честі, правильно розуміли "політичну" ситуацію того дня, толеруючи бешкетників. "Почекайте, хлопці, не співайте наразі, бо нагорі міліціонери стоять", - турботливо попередила галасливу групу, яка прямувала ескалатором станції "Палац спорту", солідна пані...
...Народ стікався, заповнюючи потихеньку "чашку" "Республіканського". "Три штуки вкладемо!" - галасував у диктофон темпераментний полтавець. "Має бути лише перемога," - запевняла група юнаків з Миколаєва, готуючись до вболівання за допомогою пива. Представники Львова та Івано-Франківська були дещо стриманішими й погоджувалися на нічию. Раптом наш погляд привернуло те, чого ми не бачили дуже давно - чоловік ішов на футбол із великим красивим букетом. "Перепрошую, у вас тут побачення?"- не стрималися й поцікавились. Виявилося, ні. Квіти були для Шевченка.
