Канули в Лету багатомільйонні аудиторії вітчизняного кінопрокату... Немає великотиражних масових мистецьких часописів... Дівчата й хлопці не збирають фотопортрети кінокумирів, та й, власне, кінокумирів - вітчизняних - практично немає... Немає індустрії кіно...
Стоп! Чи така вже безнадійна ситуація з вітчизняним кіновиробництвом? Певні сподівання навіює досвід російських кінематографістів.
На Відкритому фестивалі кіно країн СНД і Балтії, що відбувся на початку осені в Анапі (раніше цей фестиваль називався епатажно - "Кіношок") у конкурсній програмі з 14 представлених фільмів вісім були російськими. Залишімо за межами цієї публікації творчий аналіз конкурсних картин - про цю кінопрограму досить багато писала преса. Важливими є тенденції.
І в грузинському, і в азербайджанському, і в туркменському, і в казахському, і в литовському кіно проблема одна - за відсутності державної - не склалася досі й загальновизнана в світі продюсерська система фінансування кіновиробництва. Тож головне питання, яке хвилює кіношників, зокрема українських, - як запустити "механізм" кіновиробництва за нових умов, де брати гроші, як їх повертати, і головне, як вийти до масового глядача, коли в кінотеатрах порожньо?
Варіанти відповідей і запропонували російські кінематографісти.
Перший варіант - зарубіжні інвестиції у спільне виробництво. Як останній приклад - продюсерський кінопроект "Злодій" (інвестиція російської телекомпанії НТБ і французького продюсера). Це ретроісторія про створення в душі повоєнного підлітка кумира і про розвінчання цього кумира. Продюсер - Ігор Толстунов, режисер - Павло Чухрай і виконавець головної ролі Володимир Машков - справжні "нові росіяни" в кіно. Фільм встиг здобути головний приз і симпатії глядачів Венеціанського фестивалю та призи за режисуру й найкращу чоловічу роль на "Кіношоці". Очевидно, що з поверненням інвестицій у цю картину - передусім через відео й телепоказ, - благо, з піратством у Росії практично покінчено, - проблем не буде.
Другий варіант пропонує команда молодих реформаторів студії імені Горького. На "Кіношоці" було показано дві нові стрічки "Митар" (збирач податків) і "Упир" - з грандіозного проекту серії малобюджетного кіно. Суть проста: якщо "середня" картина в умовах російського кіновиробництва коштує 0,5 млн. доларів, то молоді реформатори (а це команда нового директора Сергія Ливньова) зголосилися знімати кожну за 100 - 150 тисяч доларів. Що ж вийшло? Ясна річ, призів ці картини з "Кіношоку" не привезли. Але касу через відео вони напевне зберуть. А це таки краще, аніж не знімати загалом і лише скаржитися...
Метикуйте, панове українські кінематографісти і продюсери, звільняйтеся від "шоку"! Українські та російські відеоглядачі чекають від вас конструктивних розв'язків, а простіше кажучи, - нових картин. А кінопрокатники просто скучили за нормальною роботою з фільмом.
