Крайнєв не дотримується дистанції. Його фах - дотик, точніше, доторкання. Потужно чи ніжно, зворушує чи утримує, але завжди утримує і зворушує. Часом так вражає, що, сидячи в концертному залі, оглядаєшся: хвала Богові! - не тебе одного.
Володимир Всеволодович - маестро, метр, професор, піаніст зі світовою славою, розумник і... Що я іще забув, шановні слухачі й читачі? Нічого я не забув. Просто перелік епітетів, які перевершують словниковий запас автора, я обриваю з почуття самозбереження. Бо Крайнєв, попри свою феноменальну доброту й відкритість, чоловік дотепний і не промине нагоди влаштувати публічне обговорення сього тексту з коментарями...
І все-таки... Коли він народився (першого квітня, ясна річ), янгол у білому простому вбранні зазвичай облітав усіх новонароджених немовлят, розглядаючи їх із вельми значної висоти. Проте крайнєвська мама - незрівнянна Ілєчка (як досі називають її друзі маестро) чітко вирізнила янгола.
- Лікарю! - сказала вона суворим голосом, у якому не було нічого загрозливого, крім любові. - Лікарю! Доторкніться до Вови, у нього, здається, жар.
Янгол склав крила, поклав руку на лоба хлопчику.
- Так, мамочко, у хлопчика є жар... і пристрасть, але слід багато працювати.
- Ви мені розповідаєте... Вово, досить лежати, йди займатися.
Вони жили на мідні гроші, а працювали весело й невпинно. Видатні вчителі Крайнєва побачили в ньому і янгольський дотик, точніше доторк, і життєрадісну працьовитість...
Ні слава, ні визнання, ні життєвий досвід цього видатного музиканта анітрішки не змінили стосунки між янголом, Вовою та мамою.
- Ну як наш хлопчик? - запитує він, прилітаючи.
- Ніяк не подорослішає.
- Учора був над концертом. Він блискучий. Пишаюся.
- А ви слухали його учнів, Лікарю? Здається, в них...
- І жар, і талант - речі заразні, але слід багато працювати.
- Вово, діти, ідіть займатися. І ти, Юро, іди-но за письмовий стіл.
На цій фотографії Володимир Крайнєв у французькому місті Кальмарі, після концерту, що його чули ми з янголом.