Сьогодні виповнюється 55 років від початку збройної боротьби Української повстанської армії. Щодо неї в нашому суспільстві існують прямо протилежні думки - від визнання її вояків єдиними, хто справді боровся за Україну, до вимог засудити УПА як злочинну фашистську організацію. Позиція правих та лівих політиків у цьому питанні відома добре. Центр політичного аналізу "Дня" запропонував кільком політикам-центристам і незалежним експертам висловити свою думку щодо того, потрібні чи не потрібні офіційне визнання Української повстанської армії учасником війни та її реабілітація.
Вадим ГЕТЬМАН, народний депутат України, лідер депутатської групи "Незалежні"
Це питання суто політичне, я не можу на нього відповісти.
Віктор ШИШКІН, народний депутат України, заступник голови Християнсько-демократичної партії України
Я не спеціаліст з цього питання, це треба вивчати.
Віктор МЕДВЕДЧУК, народний депутат України, заступник голови Соціал-демократичної партії України (об`єднаної)
Ідеться про надання пільг? Тоді це питання треба розглядати не в політичній, а в юридичній площині. Треба аналізувати, які дії інкримінуються Українській повстанській армії та чи вважаються вони злочинними сьогодні. Мільйони людей, що були репресовані за радянських часів, нині реабілітовано, і якщо йдеться про такі самі "злочини", то й УПА, безумовно, треба реабілітувати. Якщо ж були дії, які й тепер підпадають під кримінальне законодавство, то виправдати їх не можна.
Сергій СОБОЛЄВ, народний депутат України, лідер депутатської групи "Реформи"
УПА воювала проти фашистсько-німецьких загарбників, бо вони були загарбниками для всіх: і для УПА, і для Червоної армії. А між Червоною армією та УПА була громадянська війна. Кожна з протиборчих сторін виражала інтереси абсолютно різних верств населення.
Інші річ - чи були вчинені злочини проти людства. Ці питання мають бути розділені, й відповідна комісія повинна зробити висновки.
Юрій БУЗДУГАН, народний депутат України, голова Соціал-демократичної партії України
І реабілітація, і нереабілітація Української повстанської армії можуть стати підставою до загострення конфлікту. А нам потрібно загальнонаціональне примирення - як в Іспанії, де за один стіл сіли республіканці та франкісти. Визнати УПА учасником війни треба, але не задля того, щоб знову розворушити давні пристрасті, а саме щоб забезпечити таке примирення. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблено. Сьогодні ветераном війни й учасником бойових дій вважається вояк УПА, якого зреабілітовано і який не вчинив злочинів проти людства - немає свідчень, що він воював проти мирного населення. Власне, це вже може стати основою, першим кроком до загальнонаціонального примирення.
Юрій САЄНКО, заступник директора Інституту соціології НАН України
УПА обов'язково має бути визнана учасником війни й повністю зреабілітована. Інакше хвилі брехні про неї й далі спотворюватимуть громадську думку. А це унікальна сила на території тодішнього Радянського Союзу, яка воювала водночас проти двох тоталітаризмів - комуністичного й нацистського. Воювала довго, масштабно і з дивовижною зорганізованістю. Схожий приклад - Армія Крайова в Польщі, але ж та мала підтримку від еміґрантського уряду.
Біда українців у тому, що вони не вміють (чи не хочуть уміти) продемонструвати героїзм своєї боротьби за волю перед усім світом. Це чудово роблять євреї чи ті самі поляки - чим ми гірші від них? Та тим і гірші, що не доносимо правду про себе до світової спільноти. Навіть у своїх власних очах ми не вміємо бути гордими. А самоприниження й брак віри в свої сили спричинює невдачі й у такій далекій від історичних проблем сфері, як економічні реформи.
Мирослав ПОПОВИЧ, член-кореспондент НАНУ
Є закон, за яким ветерани УПА мають пенсії як учасники війни. Але цим проблема не вичерпується. Труднощі виникають у тому, що нинішня українська держава є спадкоємицею УРСР, проти якої воювала Українська повстанська армія. Але, на мою думку, УПА мала всі морально-політичні підстави боротися з радянськими військами: право народу на опір тиранії незаперечне. Тому учасники бойових дій проти радянської армії також мають право на пенсії та пільги.
Невизнання УПА не загрожує нам якимись політичними наслідками: це вже питання історії, бо її вояків залишилося небагато. Але з погляду моралі, з погляду майбутнього наших дітей УПА має бути визнана. Це єдина сила, яка боролося з більшовизмом, і наш моральний обов'язок - визнати цю чесноту. Можна ставитися неґативно до фашистської ідеології її лідерів, але бійці та старшини УПА були далекі від ідеології: енкаведисти відправляли людей до Сибіру, і ті, що залишилися, бралися до зброї з повним правом.
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, експерт центру політичного аналізу "Дня"
В преамбулі Конституції України зазначено, що нинішня держава спирається на "багатовікову історію українського державотворення". В цій історії (тільки у ХХ столітті) - і Центральна Рада, гетьманат та Директорія, і Раднарком УСРР, і Сойм Карпатської України, і Українська головна визвольна рада з її збройними силами - Українською повстанською армією. Комусь може не подобатися Служба безпеки УПА, комусь - НКВС, і це нормально, бо в суспільстві існують різні політичні ідеології. Але жодна з них "не може визнаватися державою як обов`язкова" (ст.15 Конституції). І держава повинна керуватися не ідеологією, а принципами конституціоналізму. Відмова реабілітувати УПА - це якраз і є дуже небезпечна за своїми можливими наслідками спроба накинути державі певну ідеологічну позицію.
Олександр ЯКОВЛЄВ, академік Російської Академїї наук
Це, звичайно, внутрішня справа України, вам її й вирішувати. Для мене існує єдиний критерій: була співпраця з нацистами чи не було. Друга світова війна - це, за великим рахунком, війна демократії проти нацизму. І я, наприклад, Власова та його армію не вважаю російськими партіотами: хоча вони воювали з Червоною армією, але були складником нацистської воєнної машини.
