Йдеться про зовні невинну постанову Кабінету Міністрів від 3 вересня, яка в м`якому рекомендаційному тоні наказує Фонду держмайна вивести із складу «Укрнафти» його найбільший структурний підрозділ - «Охтирканафтогаз», де видобувається більше від половини нафти нашої країни. Виконуючи постанову уряду, ФДМУ як найбільший акціонер наполіг на доповненні цим питанням порядку денного завтрашніх зборів.
Характерно, що прем`єр-міністр Валерій Пустовойтенко, котрий 26 серпня після своєї поїздки до Сумської області доручив віце-прем`єру Анатолію Голубченку й іншим членам уряду зайнятися справами «Укрнафти», пішов на цей крок, ризикуючи загострити свої стосунки з Президентом України і його оточенням. Що й не змусило на себе чекати.
Помічник Президента з питань промислової політики і паливно-енергетичного комплексу Володимир Рижов на основі аналізу урядових рішень склав доповідну записку на ім`я Л. Кучми, в якій підкреслив, що дії уряду, скеровані на розукрупнення «Укрнафти», розбігаються з інтересами України, суперечать затвердженим попереднім урядом «Основним напрямкам реформування нафтогазової галузі».
Певно, Президент з цією думкою погодився. Його резолюція, адресована першому віце-прем`єру Анатолію Голубченку, проголошувала: «Прошу негайно доповісти щодо адміністративної реформи в нафтовій галузі».
При цьому здається, що люди в уряді чітко усвідомлюють вагомість усіх можливих наслідків, які виходять далеко за межі протиріч із Президентом, що виникли. На думку незалежних експертів, тільки особиста націленість на вибори 1998 р. надала цим виконавчим і дисциплінованим державним чиновникам сміливості, необхідної для участі в таких акціях. Простий розрахунок показує, що з високодохідної Охтирки, де за 9 місяців видобуто 1,2 млн. тонн нафти, після здобуття нею фінансової самостійності без труднощів можна зняти суму, достатню для перемоги не тільки в одному окрузі, а й за партійним списком!
Сьогодні всі певні того, що перемога на парламентських виборах 1998 року забезпечить і перемогу на президентських 1999-го. Проте є тут один важливий нюанс. Якщо ціна першої виявиться занадто високою, то це стане Пірровим «досягненням», і президентські вибори будуть програні. Навіть проурядово налаштовані експерти вважають, що розвал «Укрнафти», неминучий після виключення з неї «Охтирканафтогазу», за своїми соціально-економічними наслідками далеко не адекватний депутатським мандатам.
Як заявив кореспонденту «Дня» голова Антимонопольного комітету України Олександр Завада, поділ «Укрнафти» може знизити конкурентоспроможність українських нафтовидобувних підприємств перед обличчям потужних російських нафтових компаній, привести до спаду у видобутку і поповненні запасів вуглеводневої сировини, послабити привабливість галузі для іноземних інвестицій, яких вона гостро потребує.
Приводом для останнього зауваження, певно, може служити побоювання, що для досягнення своїх цілей уряд (під виглядом тактичного відступу, з огляду на натиск незадоволеної приватизацією опозиції та під гаслом наведення ладу) може вжити абсолютно неадекватних заходів. І справді, попередні спроби домовитися з фінансовими посередниками не мали успіху. Тому згаданим дорученням Мінекономіки разом з Генпрокуратурою і Фондом держмайна була дано завдання перевірити дотримання порядку приватизації «Укрнафти» і, зокрема, підсумки 10-го сертифікатного аукціону. Завдання було сформульоване чітко, завдяки чому довідка, підготовлена потім міжвідомчою комісією, нагадує первісно запрограмований документ. Схоже, Кабміну був потрібен важіль силового впливу, своєрідна дубинка для акціонерів. Вони повинні були знати, що, якщо на зборах питання вирішиться не на користь уряду, то може бути використаний і силовий варіант.
Однак зброя виявилася з ганджем. Генпрокуратура не взяла участі в роботі комісії. І зробила це, швидше за все, не випадково. Справа в тому, що за її протестом Шевченківський районний суд м. Києва на початку цього року ухвалив рішення про незаконність наказу керівника «Укрнафти», яким її структурні підрозділи перетворювалися на дочірні підприємства. При цьому і Генпрокуратура, й суд посилалися на п. 41 Закону «Про господарчі товариства», який дозволяв ухвалювати подібні рішення тільки на зборах акціонерів. Отже, прокуратура і головне - суд - сприймають ВАТ «Укрнафта» як законно створене шляхом приватизації державного майна акціонерне товариство. Цей висновок міститься і в науково-правовій експертизі, яку виконав днями Інститут держави і права НАН України ім. Корецького.
Чутливо відреагував на спроби розвалу «Укрнафти» ринок цінних паперів, де акції цього ВАТ користувалися до останнього часу найбільшим успіхом. За рішенням торгової ради Позабіржевої фондової торгової системи (ПФТС) вони були недавно переведені в перший рівень лістінгу («блакитні фішки»). А тепер котирування різко впали. Услід за акціями «Укрнафти» втратили 15% вартості й акції енергетичних компаній.
Події навколо «Укрнафти» не обійшли осторонь і фінансові ринки західних країн. Учора її керівництво приймало представників 26 найбільших іноземних інвестиційних фондів, фінансових компаній та банків. У т. ч. другого за величиною банку Швейцарії Union Bank of Swetzerland, Soros Fund Management, Sosite General (одна з найбільших французьких фінансових компаній). Загальний капітал цих 26 фірм перевищує суму в кілька трильйонів доларів. Іноземні інвестори, котрі вклали кошти в акції «Укрнафти», висловили своє занепокоєння влаштованими довкола неї політичними іграми і заявили, що вони негативно відіб`ються на інвестиційному рейтингу України. Вони також підтвердили висновки українських і міжнародних експертів про те, що падіння курсу акцій «Укрнафти» як лідера ринку цінних паперів України може привести до його цілковитого провалу, що потягне й падіння курсів українських державних облігацій, поширюваних за кордоном.
На думку експертів ПФТС, зарубіжні інвестори на сьогодні вклали в акції «Укрнафти» майже $150 млн. Вони вважають, що тільки повідомлення про їхню втрату викличе масову втечу іноземного капіталу з України.
Чи не занадто велику ціну доведеться заплатити в такому разі нашій країні за передвиборні амбіції її уряду?
