Хто даремно витрачає сили, а хто тупо нищить юнацькі ідеали. Й усі поголовно - мучаться через втрачені та зганьблені ілюзії.
1991 року в Тернополі поставили шекспірівського "Гамлета". Ключовий текст світової драматургії, яким кожне покоління акторів маніфестує своє ставлення до світу. Скажи мені, хто твій Гамлет, і я скажу, хто ти. Той "Гамлет" був пророчо насиченим трагічними передчуттями. Післячорнобильским похмурим мінором. У целофановому, синтетичному, сурогатному пейзажі бродили якісь особи, котрі морально видозмінювалися. З застиглими, густо загримованими обличчями, в дорогому вбранні, що сковувало будь-який різкий, імпульсивний, щирий рух. Люди-мумії.
Гамлету явно не судилося до них догукатися. Він, загалом, здавався останньою живою людиною в цьому царстві декорованих тіней. Уже заражений паралізуючою недугою ентропії. Але котрий нерозсудливо, знавісніло, істерично прагнув загинути, не встигнувши переродитися в дурнувату ляльку.
У фіналі цього спектаклю з-під колосників на сцену на парашутах злітав залізним дощем десант кремезних солдатиків - Фортінбрасового війська, підтверджуючи універсальний закон: на зміну романтикам завжди приходять циніки, а анархізм поетів врешті-решт обов`язково звалюють армійські статути.
Сценограф Андрій Александрович днями відкрив у Київській галереї "Тадзіо" меморіальну виставку, присвячену тернопільському "Гамлетові". Спектаклеві, що трагічно повторив долю свого героя. Спектаклеві, вбитому не стільки провінційною рутиною, як здавалося тоді, 91-го, скільки незаперечною логікою часу, що не переносить утопії.
Бунт і віру, однак, заковують у кайдани правил.
За правилами нинішньої кон`юнктури, на вернісажі показали перфоманс, де сучасний Гамлет горлав пісню "Жовтий підводний човен" і занадто картинно й ненатурально виголошував сентенції на кшталт "Шо не трапиться зараз, трапиться колись". Увінчувало дійство "Хто повинен піти" Фреді Меркурі. Чи можна уявити у фіналі щось більш тривіальне?
Відроджені Клавдії продовжують політичні баталії, а містом з шаленою швидкістю мчать машини Фортінбрасів.
Світ завмер в очікуванні утопії.
