Чимало подій дарує волейбольний календар на стику літа й осені. Позитивний момент: Україна втрималася на помітних щаблях міжнародного рейтингу серед юніорок. Ні, наші землячки не повторили "срібного" успіху чотирирічної давнини. Але й шосте місце на світовій першості в Таїланді назвати невдачею не можна. Особливо враховуючи малий заключний відрізок підготовки (про причини - годі й розводити) та проблеми акліматизації.
У групі (загалом цих квартетів на майданчиках міста Чиангмай було чотири) наші дівчата програли кубинським і польським ровесницям - по 1:3, але взяли гору над чемпіонками-95 японками - 3:1 (15:5, 15:9, 13:15, 16:14). Виграш кваліфікаційного матчу в збірної Словаччини (3:0) прочинив двері до 1/4 фіналу. Там підстерігали італійки (в них - "бронза" двох першостей підряд) - 1:3. Нарешті, в "плей-офф" за 5 - 8 місця відбувся локальний реванш у кубинок - 3:0 (15:5, 15:4, 16:14) і програш господаркам - 1:3 (5:15, 4:15, 16:14, 13:15).
Усе це дало шосте кінцеве місце (трохи вище Південна Корея - четверта, Таїланд - п'ятий). В головному фіналі за "золото" між Бразилією та Росією рахунок - 3:0. Як бачимо, компанія - за всіма мірками - солідна. Чи в кожному ігровому виді (футбол, баскетбол, водне поло, обидва хокеї) ми дотягуємося до подібних "поверхів"? Отож. А крім того, в молодіжних розрядах якість селекції не буває рівномірною від призову до призову. Позаторік українським юніоркам перепало тільки замкнути десятку. На першість-93, де нас обійшла лише Куба, українки (це покоління гравців 1973 - 74 років народження) наполовину приїхали "основою" національної збірної (згадайте прізвища: Коломієць, Воронкіна, Полякова, Кравець). Того ж сезону вони, разом зі старшими подругами, стали бронзовими призерами в Європі. Уже - історія.
Спільною з нинішнім колективом є тільки "рука" Віктора Перебийноса. Тоді в стартовому складі стояли майже повністю його випускниці запорізької волейбольної спортшколи. Тепер - він сам (уже, правда, луганський мешканець) виконував роль одного з тренерів збірної. Все ж інше виявилося... іншим. Явного базового клубу (як у дев'яносто третьому - "Орбіта") запропонувати ніхто не міг, плюс не склеїлося з лідерами за покликанням. Аліна Єлізарова та Поліна Вергун з "Іскри" діяли з перепадами. Дещо стабільніше - їх одноклубниця Олена Самсонова. По суті, єдиним більш-менш універсальним виконавцем зарекомендувала себе Олена Татаріна з Білої Церкви. Та вона ж була єдиним повпредом клубу "Рось", чий наставник Микола Остапенко є головним тренером цієї збірної. Суто об'єктивно, йому непереливки довелося в цейтноті з розширенням репертуару. Бо ж тактичний малюнок замикався на зв'язуючих з команд Енергодара та Алчевська. Але збірна грала!
...Авторитет - він формується не з кондачка. Жодного разу чоловіча збірна України не виступала у фінальних стадіях чемпіонатів світу. Учора в голландському Гронінгені підопічні Бориса Терещука та Леоніда Ліхна почали кваліфікаційний турнір. Господарі (олімпійське "золото" Атланти-96), напевно, продовжать ходу до мети без проблем. А ще за одну путівку конкурують німці, хорвати й команда України. В ній - троє з одеського "Шляховика-СКА" (цьогорічний чемпіон країни), один - луганський динамівець, ще двоє - з черкаського "Азоту". В тому числі - основний (принаймні, у відбірній фазі "Євро-97") пасуючий Дмитро Дерев'янченко.
Решта - круті "легіонери", причому Олександр Шадчин (бразильський "Олімпікус Кампінус") та Юрій Філіппов (грецький "Панатанаїкос") - провели не одну партію ще за колишню збірну СРСР. Як би не склалося в серпневій Голландії, нашим іще вирушати туди і в перший тиждень вересня. Адже в Ейндховені пройде заключна частина чемпіонату Європи.
