15-17 серпня 1969 року відбувся найграндіозніший в історії рок-музики "Вудстокський фестиваль музики і мистецтва" (Woodstock). За виступами рок-кумирів 60-х, таких як Джіммі Хендрікс, Дженіс Джоплін, Джо Кокер, Карлос Сантана, спостерігали 400 тисяч глядачів, переважну частину яких склали хіпі.
Прикрасивши себе намистами, пір'ями та квітами бородаті хлопці та довговолосі дівиці розташувались серед посівів коноплі на території у тисячу з гаком акрів, арендованій у місцевої молочної ферми. Вудсток увійшов в історію, зокрема, й як бунт тогочасної молоді проти традиційних буржуазних цінностей. Тут, інколи у вкрай екстравагантній формі стверджувалися любов, дружба, природність поведінки. Квиток на фестиваль коштував сім доларів, проте більшість глядачів - з принципових міркувань - проникла на нього безкоштовно.
16 серпня 1977 року загинув Елвіс Аарон Преслі - ідол Америки 50-х років. "Цукровий хлопчик", як його називали шанувальники, випустив за кар'єру понад 300 мільйонів платівок із записами cвого чарівного голосу. Весь світ (друкарки, перукарки, манекенниці, офіціантки, вантажники та інші аж до англійської королеви) обожнював Преслі і танцював рок-н-ролл, королем якого було назавжди визнано співака.
17 серпня 1703 року вісімнадцятирічний Георг Фрідріх Гендель виїхав до Любека, щоб познайомитись з відомим на той час композитором Дітрихом Букстехуде. Той збирався звільнити посаду органіста тамтешнього собору, і Гендель міг претендувати на його місце. Та за звичаєм тих часів зайняти його він міг, лише одружившись на доньці свого попередника, як свого часу вчинив сам Букстехуде. Та його дочка Анна Маргарета була на десять років старшою за Генделя, й юнак, подумавши, відмовився від посади (аналогічно через два роки вчинив тут саме, у Любеку, одноліток Генделя Й-С.Бах).
18 серпня 1850 року помер Оноре де Бальзак, французький письменник, який, за статистикою, і сьогодні є одним з найчитабельніших у світі авторів. Проте, якою ціною досягнута ця популярність, статистика замовчує. Злет популярності Бальзака почався з 1865 року, коли в одному з паризьких журналів була надрукована рецензія на "Шагреневу шкіру", де, зокрема, автор твору порівнювався з оповідачами "Тисячі і однієї ночі" та Вольтером.
Оцінка, мабуть, цілком справедлива. Якби не одна цікава деталь. Невдовзі з'ясувалося, що рецензентом був... сам Бальзак.
19 серпня 1873 року від старості помер Карл ІІ, герцог брауншвейзький, котрий уславився маніакальною жадібністю. Він збільшував податки, продавав казені маєтки, а гроші привласнював. Перш ніж революція змусила його втекти з країни, він встиг переправити всі свої коштовності до іноземних банків. А потім до самої смерті розкошував у Парижі. Коли ж оприлюднили його заповіт, виявилося, що клятий герцог заповів усі свої гроші батьківщині, місту Женеві. Щоправда, з деякими умовами: він вимагав, аби йому спорудили у центрі міста мавзолей і пам'ятник верхи на коні, з мармуровими портретами предків на постаменті. Міська влада спочатку обурилася, та, зрештою, зважила на "фінансові аргументи" і виконала волю жадібного сатрапа. Так герцог замовив собі посмертну славу та сприяв розвиткові швейцарської скульптури.
19 серпня 1936 року фашисти розстріляли Федеріко Гарсіа Лорку, видатного поета і театрального діяча. "Іспанія - єдина країна, - писав він в одній із статей про свою батьківщину, - де смерть стала національним видовищем".
20 серпня 1920 року в Білій Церкві відбулася прем'єра вистави "Макбет" за Шекспіром у постановці Леся Курбаса.
Під час роботи над виставою режисер напучував акторів: "Не забувайте, що це буде перша в історії українського театру постановка п'єси Шекспіра. Заради такої мети можна і поголодувати".
21 серпня 1872 року народився англійський художник Обрі Вінсент Бердслей. Від батька він успадкував не лише любов до вишуканості і розваг, а й туберкульоз. Хоча краще було б, якби батько залишив йому хоча б трохи грошей, які легковажно тринькав усе життя. У дитинстві хвороба часто прив'язувала Обрі до ліжка і примушувала віддавати свій час не стільки іграм з ровесниками, скільки книжкам. Не по роках розвинений, він добре знав англійську і французьку літератури, писав п'єси для домашнього театру, у виставах якого сам брав участь, як актор. Захоплювався він і музикою, і в одинадцятирічному віці вже давав публічні концерти, виконуючи власні твори.
У 1892 йому несподівано замовили проілюструвати "Смерть короля Артура" Мелорі. Малюнки принесли йому славу. Тож з 1894 року Бердслей почав співпрацювати з часописом "Yellow Book" і невдовзі став його художнім редактором. Тут він друкував власні вірші, есе, малюнки, переважно еротичного змісту. Згодом, перед смертю, 25-річний Бердслей звернувся до Бога й каявся в тому, що писав "непристойні" малюнки, навіть благав їх знищити. Цього, на щастя для людства, не сталося.
