Над українською армією знову пронісся вітер змін. Днями Кабінет міністрів ухвалив постанову, яка визначає структуру та кількісний склад Центрального апарату оборонного відомства - тобто його керівної верхівки. Як і прогнозувалось, Генеральний штаб позбувся низки своїх структур, які перейшли в підпорядкування Міністерства оборони.
Міжнародна співпраця, кадри, виховна робота, економічні та правові питання, медицина, зв`язки з Верховною Радою та партіями - ці сфери діяльності охоплюються структурами міністерства. Управління, пов`язані з суто бойовою діяльністю й вишколом військ - у складі Генерального штабу. Поволі починає оформлюватись логічний розподіл сфер впливу між МО та ГШ. Формально це має унеможливити конфлікти (як це було за часів попередників О.Кузьмука та О.Затинайка на цих посадах) між керівниками з приводу того, хто за що відповідає. Щоправда, нинішній міністр оборони є противником розмежування повноважень з ГШ. О.Кузьмук вважає, що Генеральний штаб має бути жорстко підпорядкований міністрові оборони. Втім, з таким підходом можна погодитись, коли в країні міністр оборони - з генеральськими лампасами та погонами. Але така структура не буде ефективною, коли Україна вирішить мати цивільного міністра оборони.
Постанова Кабміну передбачає і поетапне, протягом цього та наступного років, скорочення чисельності Центрального апарату оборонного відомства. Про це неодноразово згадувалося й раніше, в тому числі і самим О.Кузьмуком, який також обіцяв скоротити кількість заступників міністра зокрема, і генералів - загалом ( з 384 до 281). Проте всі чотири командувачі видами Збройних сил і надалі залишаються заступниками міністра. А скорочення генералів йде, так би мовити, еволюційним шляхом. Генерали звільняються за віком, а от полковникам отримати генеральські зірочки стає все складніше.
Варто звернути увагу й на таку деталь, як існування в апараті міністерства оборони відділу для зв`язків з Верховною Радою. Необхідність активізації контактів з представниками фракцій ВР, а також політичних партій, з одного боку, викликана необхідністю якнайскорішого ухвалення законів, які мають привести окремі положення погодженої з президентом Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил ( яка вже виконується) у відповідність з чинним законодавством. По-друге, і, напевно, головне, ця структура відіграватиме особливу роль при аналізові ситуації з огляду на наближення виборів і активізацію політичних течій та рухів, що будуть прагнути залучити до своїх лав виборців в одностроях. Юридично армія вважається поза політикою, проте мітинги військових, що невдовлені затримками у виплаті грошового утримання, насамперед викликають зацікавлення партій та організацій як крайньо лівої так і крайньо правої орієнтації. І ті, й інші обіцяють військовим схоже - гідне життя й гідну платню. Щоправда, не деталізуючи, яким чином обіцянки будуть виконуватись. Своєю чергою, за висновками соціологічних досліджень, на перше місце у рейтингові ціннісних орієнтацій люди в погонах ставлять матеріальну забезпеченість. Не виключено, що ця обставина відіграє не останню роль, коли військо буде робити вибір на виборах. Чи то Верховної Ради, чи то Президента.
