Єдине, у чому ми давно наздогнали й перегнали Захід - це в продукуванні глобальних програм економічного поступу. Інша річ, що жодна з них через популістський зміст і відсутність механізмів реалізації не була втілена. Схоже, не є винятком і "Невідкладні заходи по прискоренню реформ і виведенню економіки з кризи", які досить швидко набирають обрисів такої програми і вже розцінюються експертами Кабміну як ескіз майбутньої стратегії дій уряду.
"Заходи", які беруть витоки у виступі Президента з нагоди 1-ї річниці Конституції, вочевидь, готувалися поспіхом, а тому мають безсумнівну ваду документів такого штибу - декларативність і маніловський розмах без зазначення засобів втілення. І їх, певне, спіткала б доля ефемера, озвученого "до дати", якби не зростаюча потреба активізації реформаторської ролі Президента. Або хоча б імітації такої ролі.
Тому на засіданні уряду в четвер за участі Л. Кучми цей документ був схвалений "у цілому", хоча всього тиждень тому члени Вищої економічної ради при Президентові України зазначали його недоопрацьованість і схематичність. Проте ж тепер треба наповнювати "заходи" вагомим змістом! Приклад подав сам Л. Кучма, доручивши (з подачі промисловців і підприємців) робочій групі на чолі з віце-прем'єром С. Тигипком протягом 3 днів підготувати указ про дозвіл відкривати більше одного банківського рахунку, що є дуже важливою передумовою пожвавлення виробництва. А також розпорядився підготувати документ, що забороняв би безакцептне списання коштів з банківських рахунків.
Отже, процес оживлення програми-"гомункулуса" пішов. Проте є принаймні два серйозних застереження, які можуть звести нанівець "планов громадье". Перше - сумнівно, що парламент восени з шаленим ентузіазмом заходиться приймати всі поспіль законодавчі акти, які мають стати підмурівком програми, аби, за словами С. Тигипка, затвердити її вже до кінця року, щоб на початку 1998-го мати перші плоди. А, по-друге, насторожує зростаюча кількість заяв на вищому рівні про необхідність "посилення управління державним сектором економіки" (В. Пустовойтенко) та небезпеку "послаблення ролі держави в управлінні економікою" (С. Тигипко). Адже ми вже добре затямили, що там, де зростають функції держави як управлінця і регулятора економічних процесів, закінчуються реформи.
