Росія витісняє Україну з ринків зброї Південно-Східної Азії, на якому прагнуть закріпитись українські торговці цим прибутковим товаром. Саме так можна розцінити парафування минулого тижня у Москві потужного контракту на постачання російського озброєння до Індонезії.
Минулого року майже половина світового військового імпорту припала на Азію, і зокрема, на її південно-східний регіон. Надалі ж, за висновками експертів, його країни, з огляду на економічний бум і на формування нового балансу сил, мають витратити на зброю близько $40 мільярдів.
Два місяці тому Україна завершила реалізацію контракту, який вважався однією зі спроб країни закріпитись на ринку Південно-Східної Азії. Йдеться про продаж партії плаваючих бронетранспортерів та ремонтних систем до Індонезії. Контракт не виглядав вражаючим, хоч його і було подано як приклад успішної діяльності "Укрспецекспорту" під час міжнародної виставки озброєнь "Айдекс-97" в Еміратах. За 50 бронетранспортерів Джакарта заплатила Києву незначну суму у $610 тисяч. "Укрспецекспорт" розраховував, що за цим послідують й інші домовленості. Тим більше, що Індонезія виявляла зацікавленість до співпраці з Україною у цій галузі, ще рік тому підписавши меморандум про військово-технічну співпрацю.
Проте парафований російсько-індонезійський збройовий контракту вартістю у 2 мільярди доларів, вочевидь, уже розвіяв надії "Укрспецекспорту". Після того, як Вашингтон та Лондон висунули як передумову для постачання своїх F-16 та "Ястребів" дотримання Джакартою прав людини при боротьбі з опозицією, Індонезія, як очікується, придбає російські бойові літаки МІГ-29 та Су-30. Індонезія не купляла російської зброї з 1965 року, коли стосунки Москви і Джакарти значно погіршились, і відтоді на оснащення армії країни скерувалось озброєння зі США, Франції та Великобританії.
Зрозуміло, що у продажу бойових літаків до Індонезії, яка здійснює глибоку реформу своїх ВПС, Києву конкурувати з Москвою не під силу. Ревнощі "Укрспецекспорту" має викликати інше. Індонезія виявила бажання закупити в Росії військові кораблі і здійснити на російських заводах модернізацію 36 кораблів зі складу своїх ВМС, які свого часу були вироблені на українських суднобудівних заводах. Те, що Джакарта надала перевагу російській, а не українській суднобудівній промисловості, фахівці пояснюють тим, що Україна не спроможна забезпечити збудовані кораблі сучасним артилерійським та іншим бойовим оснащенням.
