Завтра на кортах АТ "Наука-спорт" стартує матч чоловічих збірних України та Великої Британії на Кубок Девіса (перша ліга, Євро-африканська зона). Напередодні з лідером команди господарів Андрієм Медведєвим зустрівся кореспондент "Дня".
- Чи повністю готові ви до матчу з англійцями?
- Мене нічого не бентежить. Є маленькі травми, але я на них не звертаю уваги.
- Як вам сподобались сьогоднішні спаринг-партнери Денис Якименко та Сергій Ярошенко?
- Вони не спаринг-партнери. Це учасники нашої команди. Але маючи в їхньому віці відмінний потенціал, треба багато працювати. Якщо є в них таке бажання, то зможуть досягти хороших результатів. Відчуваю сили вести їх за собою. Роль лідера в команді приймаю із задоволенням. Вважаю (абсолютно не "з піжонства"), що команда має йти за мною. Точніше, хлопці живитимуться моєю енергією. Сподіваюсь, ми обіграємо англійців.
- Але ж Тім Хенмен і Грег Руседськи - "зірки" світового класу. Що скажете про їх виступ на Уїмблдоні-97?
- Звичайно, вони показали непоганий результат - обидва були в чвертьфіналі. Правда, вони грали, так би мовити, на своєму полі. Усі, хто міг - публіка, преса - давали їм позитивні емоції. У них були проблеми у грі навіть і вдома. Хенмен виграв у американця Джонатана Старка лише в п'ятому сеті - 14:12, Руседськи - у Пола Хаархуса з Голландії - з таким же рахунком. Я б не сказав, що це гравці надто вже високого класу. Єдина вагома перемога - Хенмана над іншим голландцем - Ріхардом Крайчеком, але я не думаю, що Крайчек добре грав того дня. Ну, й нарешті, все це відбувалося на траві.
- Наскільки це стосується запасних гравців збірної Англії?
- Можливо, Кріс Уїлкінсон може добре зіграти на траві, але я ніколи не чув про його успіхи на землі, на "харді" тощо. Щоправда, в Уїмблдоні він обіграв шведа Томаса Бьоркмана, який виглядав досить непогано. І все ж, він не вразив мене. Можливо, з'явиться Ніл Брот, який є спеціалістом з парної гри. Разом з Хенменом Ніл виграв срібну олімпійську медаль у Атланті. Ендрю Річардсон - лівша, непогано грає в залі, на траві (під час Уїмблдону-97 здолав двох іспанців, а вилетів сам лише в зустрічі з... Руседськи. - Прим. авт.), але рівень наших хлопців не нижчий.
- Як склався Уїмблдонський турнір для вас?
- Грав досить непогано. Але мій суперник німець Ніколас Кіфер, який вибив мене у третьому колі, був ще кращим. Я мав шанси в четвертому сеті, але це один з тих матчів, коли граєш добре, але тебе обігрують. До того ж таки трава не є моїм найулюбленішим покриттям, тому я, можливо, не зміг перебудуватися.
- Чи цілком вас вдовольняють корти "Наука-спорт"?
- Корти відмінні. Хоча загалом можу грати на кортах усіх типів. Я б не сказав, що земля - найулюбленіше моє покриття. Але на таких кортах я виріс.
- Ви стали недавно переможцем досить престижного турніру в Гамбурзі. Чи означає це, що ваша минулорічна криза повністю подолана?
- Можливо, так воно і є. Гамбург показав, що ми на правильному шляху, що робота, яку ми виконали в останні півтора роки, починає давати свої плоди. Але я не вважаю, що це якась геніальна перемога. Адже після неї результати були не вражаючі. Але гра більш-менш відновлюється, і сподіваюсь, що в майбутньому успіхи прийдуть.
- Чи може тенісист бути тренером сам для себе?
- Взагалі-то може, але це небажано, тому що завжди краще мати людину, яка подивиться збоку. Адже дуже часто гравець, котрий знаходиться у відмінній формі, починає робити якісь мінімальні помилки, які негативно впливають на хід матчу. І тоді він потребує підказки.
- Чи є у вас якісь ігрові звички?
- Я людина не марновірна. І головне для мене психологічний настрій. Якщо він є, гадаю, здатний обіграти будь-кого.
- А що намітив для себе ближчим часом Андрій Медведєв?
- Поки що я намагаюся йти своїми шляхами і сподіваюся, що скоро мені вдасться показати себе на турнірах "Великого Шлему". Це єдині змагання, які мені хотілося б виграти. А всі інші я розцінюю важливими, але такими, що підводять до Великого Шлему.
- Андрію, як вам сподобався Київ? Адже вас не було тут з вересня.
- Повертатися додому завжди приємно. А тим більше сталися такі зміни. Відкрили дитячу тенісну академію. Зробили прекрасний стадіон європейського рівня. Погода чудова.
- З якими журналістами вам більше подобається мати справу - з нашими чи закордонними? Чи доброзичливі до вас вітчизняні майстри пера?
- Серед тих, хто брав у мене інтерв'ю, всі були досить гідні журналісти. Приємніше спілкуватися - з українськими або російськими. Їхні запитання більш професійні, цікавіші, не такі прямолінійні, як у зарубіжних журналістів. За кордоном же багато хто намагається спіймати спортсмена "на гарячому" тільки для того, щоб видати чергову сенсацію. Але ви ж розумієте, я їх не перероблю. Іноді буває, що пишуть всяку гидоту.
- Дуже часто в пресі люблять смакувати пікантні подробиці з життя відомих спортсменів. Чи є для вас "заборонені" теми?
- Єдина така тема - про мою сім'ю. Я намагаюсь не говорити про неї, тому що це досить глибокі особисті стосунки між кількома людьми. Я можу розповісти про кохану дівчину або про взаємовідносини з друзями. Але сім'я - є сім'я.
- Чим ви могли б пишатися на сьогоднішній день?
- Нічим. Я нічого поки що не зробив у житті. Навіть у тенісі, я вважаю, не досяг ще стелі. Можливо, років у 50 я вже зможу відповісти на це запитання. А якісь дрібні речі - ну, для чого їх підкреслювати? Тим більш мені всього 22 роки. Якщо я зараз почну пишатися чимось, то чим буду займатися потім?
