Відверто кажучи, я не люблю базари: галас, натовп, бруд, сумнівна якість товарів, постійне побоювання за вміст кишень та сумок. У магазинах набагато красивіше. Однак у нашій країні навіть пристойна зарплата не дозволяє насолоджуватися шопінгом за цінами, що вмістили у собі усі податки на мита плюс астрономічна орендна плата та інші накладні витрати. Між тим базар - це все ж таки хоч і "чорний", але справжній ринок, бо тут є реальна конкуренція, до того ж ринковий торгівець просто приречений бачити в кожному, хто проходить повз нього, Його Величність Покупця.
Природно, власники магазинів, а також фабрик, заводів, будинків і пароплавів, які можуть дозволити собі триматися від базарів якнайдалі, м'яко кажучи, не у захваті від конкурентів. Адже сплативши податки хоча б частково, важко конкурувати з тим, хто їх не сплачує взагалі. Але ж не буде дешевого базару, не бачити країні ані такої дешевої робочої сили, ані більш-менш платоспроможного покупця.
Ще більш недоброзичлива до дрібного торгівця держава: він свої справи робить майже безконтрольно, а влада цього дуже не любить. Причому формально усе правильно: чому одні мають сплачувати податки, а інші - ні? Невже лише через те, що вони торгують далеко від джерел електроживлення і з цієї причини не проводять розрахунки через касовий апарат? Тому як альтернатива їм і пропонують вести товарно-касові книги, де мають фіксуватися всі продажі. За порушення - штраф до 100 неоподаткованих мінімумів, а за повторне - до 200. Причому порушенням вважається будь-яке виправлення, описка тощо.
Так гладенько усе виглядає лише у тиші комфортабельних печерських кабінетів. А тепер уявіть собі реального торгівця - хоча б гумками-шоколадками. Яка вже там жвава торгівля, коли встигай лишень записувати! Особливо взимку, на морозі, коли пальці не згинаються? А потім приходить податковий інспектор, у якого план на штрафи, та й про свої 30% від суми штрафів він також не забуває... Треба бути великим альтруїстом, щоб у таких умовах працювати. Але й подітися більше нікуди: на допомогу не проживеш, а на заводську зарплату - й поготів.
Усі знають, що наш Президент твердо стоїть на сторожі інтересів народу і сповнений рішучості не допустити повернення до минулого. Він наполегливо закликає МВФ враховувати реальне соціально-економічне становище в країні й звинувачує його у "сприянні" лівим. Але МВФ далеко, його можна тільки закликати. З урядом простіше, тут можна і владу застосувати. Податкова адміністрація - ще більш слухняна, вона підпорядковується безпосередньо голові виконавчої влади. Чому ж тоді ані уряд, ані ДПА не враховують цих самих реалій? Чи там також засіли приховані більшовики-шкідники?
Що стосується шкідників - це, звичайно, жарт, а от, що стосується більшовистських методів - щира правда. В економіці є закон: держава, яка бездарно порядкує коштами платників податків і при цьому хоче рухатися вперед (або хоча б не падати стрімко) не може дозволити собі витрачати через бюджет 20-25% ВВП. Але дуже хочеться! А одне з правил більшовизму проголошує: якщо не можна, але дуже-дуже хочеться, то можна.
Проте об'єктивний закон тому й об'єктивний, що діє незалежно від волі уряду. І економіка - не папір, що все стерпить. Якщо держава у спробі перерозподілити майже 40% (а з урахуванням позабюджетних поборів - навіть більше) встановлює відповідні податки і мита, то половина економіки просто йде у "тінь" - 40% офіційного ВВП, що перерозподіляється через бюджет, саме приблизно й відповідає 20% від ВВП реального. При цьому базар, на якому порівняно легко торгувати завезеними без мита товарами і не платити за цього грабіжницьких податків - це своєрідна вільна економічна зона, "Юрій" економіки, та віддушина, без якої вона просто задихнеться. Причому вся! Тому якщо якимось чином - патентами, контролем або "наїздами" - "вжити дієвих заходів із боротьби з ухиленням від сплати податків", це призведе, у кращому разі, до зростання корупції, а у гіршому - до розрухи а-ля 1920 рік.
Якщо називати речі своїми іменами, то повсюдне введення контрольно-касових апаратів означає ліквідацію цієї віддушини (саме так сталося, приміром, у Словаччині). І можна було б лише вітати наведення порядку, аби сам порядок відповідав здоровому глузду. Однак саме здоровий глузд і підказує, що за теперішньої ситуації ліквідувати "чорний" ринок як такий неможливо! Бо відразу ж після його знищення ми зіткнемося з таким потворним явищем, порівняно з яким базарна торгівля, що ухиляється від сплати податків, видаватиметься нам райським сном.
Висловлене не означає, що ми обстоюємо "чорний ринок" - навпаки, ми обома руками за його ліквідацію. От лише розуміти це можна по-різному: по-більшовистськи, тобто як ліквідацію фізичну, і по-справжньому, тобто через ліквідацію причин. Більшовики і їхні послідовники десятки років боролися з "чорним" ринком валюти - штрафували, ув'язнювали, навіть розстрілювали - нічого не допомогло, ринок впевнено перемагав. І лише після того, як будь-який громадянин отримав-таки можливість анонімно обміняти за реальним курсом будь-яку суму будь-якої валюти легально у банку, де немає "кидал" та фальшивих купюр, проблема зникла сама по собі.
