Яскравим видовищем у Барселоні, яке достойно завершило чоловічий європейський чемпіонат, став фінальний поєдинок між югославами та італійцями. Перемогли підопічні Желько Обрадовича - 61:49. "Бронза" - у баскетболістів Росії.
Прокоментувати підсумки чемпіонату Європи ми попросили головного тренера київської команди "ЦСКА-Ріко" Анатолія Ніколаєва.
- Усі 8 основних гравців збірної Югославії грають у різних клубах. І просто дивує, як їм вдалося згуртуватися в такий мобільний колектив. І ще вражала їхня одержимість. А щодо лідера команди Саші Джорджевича, то я просто закохався в цього гравця. Крім майстерності, в нього є бійцівський характер. Як він вирвав перемогу на останніх секундах матчу з хорватами! Джорджевич заслужено став MVP чемпіонату.
- Анатолію Андрійовичу, які тенденції ви можете відзначити на іграх континентальної першості?
- Колективною манерою учасники "Євро-97" навіть вигідно відрізнялися в цьому плані від баскетболістів НБА. Там навіть триходова комбінація - рідкість. А тут бувало і по п'ять передач. Упадали в око малі рахунки. І справді. Кидків по кошику було відносно небагато, але відсоток улучань дуже високий: 50 - 70 %. Ну, а головне - висококласний захист деяких команд. Особливо двох фіналістів.
- А як на тлі інших команд виглядала збірна України?
- Згадую фінальний матч Молодіжних ігор колишнього Союзу 1989 року між збірними Росії та України. Тоді за нашу команду грали Ігор Харченко, Вадим Пудзирей, Олександр Окунський. А Дмитро Базелевський, так би мовити, був тринадцятим номером і не потрапив до команди. Так от: українці "привезли" росіянам близько 36 очок! А нині... Звичайно, росіяни виглядали на цьому чемпіонаті одними з найкращих.
- А спостерігаючи за нашими з Києва на телеекрані, - резюмує Анатолій Ніколаєв, - важко було щось напевне казати. У перших двох іграх відчувалося, що з командою щось не те. Що саме, зможуть пояснити лише тренери збірної. Але ж у нас об'єктивно зовсім непогана команда...
