Конфліктна ситуація довкола найпотужнішого вітчизняного виробника цементу - Миколаївського заводу - вже починає доходити межі, за якою втрачають сенс такі поняття, як економічна доцільність, добросовісна конкуренція і взагалі - здоровий глузд.
Навіть березнева зустріч Президента Леоніда Кучми на Миколаївському заводі з особами, безпосередньо причетними до його подальшої долі, не допомогла справі. Навпаки - конфлікт почав ще тугіше закручуватися у вузол, шляхи розв'язання якого різні лобістські сили бачать по-різному, багато в чому орієнтуючися на фактор особистісної доцільності.
Довідка "Дня": Потужність Миколаївського цементного заводу - 3,1 мільйона тонн на рік. Через високу ціну на енергоносії (орієнтовно - 80% затрат на виробництво) і застарілу технологію вартість миколаївського цементу на 20-30% вища, ніж на європейському ринку, в результаті чого підприємство має проблеми зі збутом і працює лише на 14% потужності. У перспективі можлива реальна зупинка заводу. У грудні 1995 року ФДМ України провів некомерційний конкурс з продажу пакетів акцій ВАТ "Миколаївцемент" під інвестиційні зобов'язання. Серед семи учасників, у тому числі іноземних, перемогу здобули київська фірма "Хорда" (отримала 30% акцій) та АТ "Градобанк" (11%).
Сьогодні ситуація загострилася насамперед через діяльність переможців конкурсу. Скандал довкола "Градобанку", судячи з усього, не залишає його представникам часу займатися ще й проблемами виробництва, а "Хорда" досі не інвестувала в завод жодної копійки. Відтак постало запитання - що буде далі?
Народний депутат Тарас Стецьків, який, будучи обраним на Миколаївщині, давно займається проблемами заводу, у доповідній записці "Про ситуацію в цементній промисловості в Україні", надісланій на ім'я Президента Кучми, наголошує на необхідності технічної модернізації галузі (переорієнтація з газу на місцеве вугілля), переході на сухий та напівсухий способи виробництва, для чого, на його думку, треба від $19 до 30 млн. для одного заводу. У цьому ж документі депутат висловлюється проти намагань провідних західних корпорацій ("Хольдер-банк" і французької "Ляфарж", які безуспішно брали участь у згаданому конкурсі) за "мізерну плату" придбати контрольні пакети акцій окремих заводів для подальшого збереження контролю над галуззю.
Через деякий час із львівської облдержадміністрації до першого віце-прем'єра Василя Дурдинця надходить документ, в якому викладено вже інше бачення проблеми. Як зазначено в листі, "враховуючи значення ВАТ "Миколаївцемент" для області і всього західного регіону України, облдержадміністрація вважає за необхідне розірвати контракт із фірмами "Хорда Лтд" та "Градобанк" і провести новий конкурс з залученням іноземного інвестора під гарантовані інвестиційні зобов'язання". Судячи зі змісту листа, обласна влада не проти бачити в Миколаєві все той же "Ляфарж": "Спеціалісти цієї фірми вивчали проблеми заводу протягом 1992-1995 рр. і розробили ряд технологічних заходів, які, на їхню думку, дозволять знизити вартість цементу на 30%, а в перспективі перейти на сухий метод його виробництва. Концерн "Ляфарж" до цих пір проявляє інтерес до цементного заводу".
Натомість, як сказано в листі до Дурдинця, "фірми "Хорда Лтд" та "Градобанк" не внесли жодних інвестицій і такого капіталу не мають". Іншу думку має керівництво області й щодо суми необхідних заводу капіталовкладень. Треба понад $100 млн., а не 30, як вважає Т. Стецьків. До речі, як поінформували кореспондента "Дня" компетентні джерела близькі до керівництва ВАТ "Миколаївцемент", французи мали намір інвестувати майже $130 млн.
Іншу інформацію повідомив Т. Стецьків. За його словами, "Ляфарж" готовий був вкласти лише $8 млн., причому вносити цю суму аж до 2010 року. Водночас депутат не розуміє причин "наїздів" на "Хорду", яка, за його словами, зобов'язалася вносити кошти протягом 1997-99 років, тобто жодного порушення своїх обіцянок поки що не припустилася.
Довідка "Дня": Фірма "Хорда" має у своїй власності 52% цементної промисловості України як тримач пакетів акцій Балаклійського, Здолбунівського, Кам'янець-Подільського, Криворізького та Миколаївського заводів. Загальна потужність цих підприємств становить 15 мільйонів тонн на рік (70% усього виробництва цементу в Україні).
Ситуацію довкола ще одного акціонера "Миколаївцементу" - "Градобанку" - Стецьків розцінює як "помилку, спрямовану проти одного з найбільших національних банків, і як роботу, де також проглядається почерк окремих інвесторів". Депутат вважає, що "Хорда" здатна вивести завод з кризи, чого не намагатимуться зробити французи: "Це ілюзії, що вони вкладуть інвестиції. За цей завод іде боротьба лише тому, що кілька міжнародних картелів просто хочуть задушити цементну промисловість України й не допустити нового конкурента в особі українських приватних власників на європейські ринки цементу".
Натомість, як стало відомо кореспонденту "Дня" з обізнаних джерел у Миколаєві, там вважають, що не "Хорда", а саме "Ляфарж", який, на відміну від декларацій, готовий надати реальні гроші, може врятувати підприємство. Викликає сумнів і версія щодо бажання французів чи "Хольдер-банку" знищити нашу цементну промисловість. Як твердять фахівці, возити цемент на відстань більшу за 300 кілометрів, вважається нерентабельним, тобто на наш внутрішній ринок посягання не можуть бути аж надто серйозними.
Та й, зрештою, який сенс французам купувати майже половину підприємства й закривати його, якщо в перспективі з його діяльності можна отримувати непогані прибутки? Натомість чи не небезпечно аж так сильно допомагати вітчизняному інвестору лише за те, що він вітчизняний? Тим більше, якщо "Хорда" і без цього є фактично монополістом на українському ринку. Зрештою, на іноземний цемент завжди не пізно ввести високі ставки ввізного мита.
Цікавими в контексті інвестиційного конфлікту довкола заводу є окремі пункти протоколу наради про заходи щодо поліпшення стану справ у цементній промисловості, яка 2 квітня відбувалася в державного міністра Анатолія Мінченка. Зокрема, Фонду держмайна доручено провести службове розслідування щодо посадових осіб Фонду за неповне внесення умов конкурсу до договорів купівлі-продажу пакетів акцій по підприємствах цементної промисловості. А також по тих підприємствах, де покупцями не виконуються умови договорів купівлі-продажу, розпочати справу про їх розірвання.
Не виключено, що справу довкола МЦЗ буде вирішено чисто по-соломоновськи: "ні нашим, ні вашим", - тобто, буде прийнято рішення про реприватизацію підприємства. При цьому Держнафтогазпром і АТ "Укргазпром" з метою підвищення конкурентоспроможності українського цементу нададуть цементній промисловості якісь пільги при закупівлі газу. Однак незрозуміло, хто після реприватизації фінансуватиме технічну модернізацію того ж таки Миколаївського заводу. Чи не доведеться знову оголошувати приватизацію і пошук інвесторів? Виходить таке собі замкнене коло, від якого тхне абсурдом.
Тим часом на червень перенесено чергове засідання на МЦЗ, яке спочатку планувалося провести наприкінці травня за участю зацікавлених сторін. Що ж - залишається час. Для когось - подумати. Для когось - прицінитися. Для когось - поторгуватися.
