Влада не готова сприймати ЗМІ у двох головних демократичних іпостасях: по-перше, як дзеркало, в якому відбиваються дії влади. Це дозволяє побачити помилки й корегувати їх. По-друге, як "чистильника", коли преса витягає назовні непривабливі суспільні явища. І те, й інше теперішній владі не потрібно - вона дивиться на пресу по-ленінськи, як на "пропагандиста й організатора". Це не дивно, адже всі ці люди (включаючи й криміналітет, і бізнесменів) вийшли зі сталінської шинелі. Тепер вони розсілися на різних гілках, але гілках одного дерева.
Володимир СКАЧКО, "Нова мова"
Поки бізнес залежить від влади, незалежної преси не буде
Після розвалу СРСР та Варшавського договору до Польщі, Чехії, Угорщини, Словаччини та Румунії прийшли капітали західних фірм та корпорацій, що спеціалізувалися на ЗМІ. При цьому, для цих фірм ЗМІ не були "важелем" тиску на місцеву владу чи способом засвідчити їй свою повагу. Для західних корпорацій ЗМІ - бізнес. Тому в Східній Європі ЗМІ почали розвиватися нормально й стали в максимально можливій мірі незалежними. До нас не прийшов ніхто із західних "монстрів" преси. Українські ЗМІ сьогодні або прямо залежать від влади, або опосередковано, оскільки успіх бізнесменів, що видають комерційні видання, також залежить від стосунків із владою. Крім того, наша влада, незважаючи на внутрішні протиріччя, досить однорідна. У Росії, приміром, існує своєрідний "плюралізм кланів", що дозволяє пресі маневрувати між різноманітними інтересами й бути до певної міри незалежною. Читач знає, "чиї" ті чи інші газети, і, порівнюючи інформацію з різних джерел, може одержати більш-менш правдиву картинку. Я гадаю, що ситуація зміниться на краще тоді, коли економіка диктуватиме умови політиці, а не навпаки, як це відбувається сьогодні, коли роль центральної та місцевої влад стане мінімальною для успішності бізнесу.
Юлія МОСТОВА, "Зеркало недели"
Праця раба малоефективна
У всьому світі влада впливає на пресу, а преса намагається впливати на владу. Сьогодні в Україні мас-медіа майже повністю придушуються політичними або фінансовими центрами впливу. Це свідчить про відсутність у місцевих "небожителів" потрібного рівня політичної культури, елементарного інтелекту та розуміння законів формальної логіки. Влада хоче вбачати в пресі раба, забуваючи, що праця раба малоефективна. Абсолютної свободи слова не буває взагалі, але лише дурень не в змозі зрозуміти: має бути хоча б відносна свобода слова.
Сергій РАХМАНІН, редактор відділу політики газети "Киевские ведомости"
Журналістові потрібно бути людиною вільної професії
Ставлення влади до преси, що склалося за шість років незалежності, лякає. У розпал передвиборної боротьби можновладці користуються всіма доступними методами: журналістів намагаються приручити, купити, залякати, засудити... У наявності намагання виконавчої влади зміцнити авторитарний режим. Різниці між державною та недержавною пресою не існує: і та, і друга однаково безправні. І це, схоже, звичайна річ.
Насильницьке повернення від інформативної політики до політики пропагандної вже відбувся. Право журналіста бути людиною вільної професії, як, приміром, юрист, лікар, учитель, як на мене, просто конче потрібне...
Ірина ПОГОРЄЛОВА, незалежний журналіст
На кого працюємо, того й шануємо
Стосовно преси і влади: преса і є владою в оригіналі. Але в наших умовах преса, на жаль, залишається і досі інструментом політичної влади, оскільки ми живемо не в цілком демократичному суспільстві. Українська преса зберігає найгірші риси старої преси; найбільшою мірою це стосується сервілізму: на кого працюємо, того і хвалимо.
Преса має бути знаряддям у руках суспільства, якого в нас, на жаль, теж немає. Якщо порівнювати наших журналістів з американськими чи навіть російськими, то вони можуть собі дозволити набагато більше, ніж ми. Нашим журналістам, котрі "ставлять якісь незручні питання", обов'язково треба чекати неприємностей. Оскільки на сьогодні в Україні влада сконцентрована в одних руках, ми не маємо вільної, демократичної преси.
Сергій Набока, генеральний директор УНІАР
