Як заявив "Дню" народний депутат Сергій Терьохін, Кабінет Міністрів незабаром подасть на розгляд парламенту законопроект "Про довірче управління майном" навзамін "старого" - "Про довірчі товариства".
Останній у зв`язку з поганою якістю припадає пилом у стінах парламенту вже другий рік. Якщо хто й буде ошуканий трастами, то лише простаки, - це ошукані громадяни засвоїли намертво. Як і золоте правило не довіряти державним органам, які дозволили за їхній рахунок нажити комерційним структурам немалі капітали. Загальна недовіра стала проблемою загальнодержавного масштабу, яка відбилася в тому числі й на економічному стані. Так, населення зберігає гроші "в панчосі", не довіряючи їх трастам та банкам. Банки, в свою чергу, не мають у своєму розпорядженні достатніх коштів для інвестування промисловості тощо. У держави залишився один вихід із тупого кута недовіри - убезпечити фінансові операції для пересічних і небагатих громадян.
На жаль, ця думка ще не закріпилася в свідомості вітчизняних чиновників. Красномовний приклад цьому - законопроект "Про довірчі товариства", про який "День" уже писав. У кулуарах парламенту подейкують, що затвердження цього законопроекту "провалив" один із народних депутатів, розповсюдивши в сесійному залі не без гумору викладені 12 способів (!), яким трасти могли обчистити кишені своїх клієнтів абсолютно законно.
Новий законопроект "Про довірче управління майном" розроблений значно професійніше, ніж "Про довірчі товариства". Якщо старий уесь час "відсилає" до підзаконних актів, які доручається розробити Кабміну та Нацбанку, то новий детально обговорює все коло правових стосунків між трастом, його клієнтами та державою. А це зведе до мінімуму чиновницькі "підзаконні" трактування, які, зазвичай, спотворюють сенс самих законів, що й дозволяє, з одного боку, порушувати їх підприємцям, а з другого - брати хабарі чиновникам.
Автори нового законопроекту, на відміну від авторів старого, дозволяють трастам, окрім рухомого та нерухомого майна, залучати грошові кошти юридичних осіб, у тому числі, валюту. По-перше, підприємці знайдуть спосіб повернути свої гроші. По-друге, потреба в довірчому управлінні грошовими коштами все одно б з`явилася, і рано чи пізно такі послуги стали б надавати в "тіні". У той же час, новий законопроект бере під захист пересічних громадян, забороняючи трастам протягом кількох років перехідного періоду залучати їхні грошові кошти.
У законопроекті "Про довірче управління майном" є ще один плюс. Внески засновників трасту до статутного фонду дозволено робити лише в грошовій формі (із цих коштів компенсуються втрати вкладників у разі його банкрутства). Старий законопроект "Про довірчі товариства" дозволяв робити ці внески у формі нерухомого майна, вартість якого засновник міг нереально завищити, потім фіктивно збанкрутувати та втекти з грошима клієнтів.
Проте, на жаль, і новий законопроект "Про довірче управління майном" не позбавлений законодавчих недоліків, що дозволяють трастові "скористатися" своїми клієнтами. Так, свободу дії засновників щодо статутного фонду трасту законопроект не обмежує, фактично цими грішми можна розпоряджатися, як кому заманеться - витратити, наприклад. Крім того, якщо траст збанкрутує, він зможе компенсувати не більш як двадцяту частину втрат клієнтів (йому дозволено залучати кошти, що в 20 разів перевищують розміри його статутного фонду). Можливо, західним стандартам така законодавча норма й відповідає, але чим це обернеться в нашому суспільстві?
У старому законопроекті "Про довірчі товариства" сказано, що трастами можуть бути лише товариства з додатковою відповідальністю. Це дає його вкладникам бодай якісь гарантії. Нова (стаття 5) таких гарантій не дає: трастом може бути будь-яке господарське товариство, зокрема й з обмеженою відповідальністю.
Оскільки законопроект "Про довірче управління майном", органічно пов'язаний з законопроектом "Про фінансові операції", що його невдовзі буде подано в парламент, побіжно глянемо й на нього. У законопроекті "Про фінансові операції" передбачаються додаткові гарантії для вкладників трастів. Так, у статті 4.1 сказано, що фінансові установи, котрі займаються залученням майна, повинні приєднатися до Громадського фонду захисту майнових прав. Припускають, що в цей фонд трасти періодично робитимуть внески для компенсації утрат вкладників у разі банкрутства.
Однак законопроектом не визначено самого порядку компенсації. Стаття 5 не розкриває суті самого Громадського фонду - його статусу, засновників, місця та порядку реєстрації. Крім того, в законопроекті не сказано, що обов'язкова компенсація - обов'язок цього фонду. Стаття 6.5 лише зобов'язує фонд "у місячний термін розглянути" заяву потерпілого вкладника. Тільки й того...
А чому, власне, цей фонд має бути громадським, а не державним? Бо в цьому разі міра контролю за внесками трастів та їх використанням була б вищою.
- Існує два підходи при організації таких компенсаційних фондів, - коментує ситуацію один з основних авторів нових "трастових" законопроектів Сергій Терьохін. - Одні вважають, що фонд має бути громадським і керувати ним мають представники приватних структур, не будучи власністю жодної з них, інші - що фонд має існувати на приватні внески, але керувати ним повинна держава. Знаючи корумпованість нашого державного апарату та порожнечу держбюджету, чи повинні ми перекладати на державу відповідальність за ризик вкладників?
Сергій Терьохін також вважає, що в умовах паралічу заставної системи реалізувати заходи, передбачені механізмом додаткової відповідальності трастів, неможливо, тому сам цей механізм утрачає сенс. На думку С. Терьохіна, виходячи з механізму, що його закладеного в законопроекті про довірче управління майном, трасти вже не зможуть вибудувати піраміду за зразком "МММ".
Що ж до юристів-експертів, то вони, як і раніше, вважають істотними перелічені законодавчі недоліки. Якщо парламентові вдасться їх усунути, обидва законопроекти - і "Про довірче управління майном", і "Про фінансові операції" стануть доволі дійовими правовими регуляторами діяльності трастів. Якщо ні - рядові громадяни знову залишаться віч-на-віч з трастовими "великими комбінаторами" і про довіру населення до держави можна буде надовго забути.
Одурені вкладники одного з найбільших трастів - "Алькор-трасту" - пишуть петицію урядові (осінь 1994 р.)
