У новорічній анкеті, яку ми пропонували заповнити нашим експертам, одне із запитань звучить так: «Хто для вас «Людина Року»? Ми вирішили подібний рейтинг провести і в себе в редакції. Щоправда, в нас вийшла не «людина року», а «десятка року». Одного виділити не вдалося. Та все ж таки ми розставили пріоритети. Примітно, що незважаючи на виборчу кампанію, кризу та політичне протистояння, до нашої десятки потрапили лише два політики — Юлія Тимошенко та Арсеній Яценюк. А це означає, що життя більше, ніж політика...
1. Анатолій Квасюк, художник-реставратор
Анатолій Квасюк — це людина, яка десять років відновлювала ікону Холмської Богоматері. Це єдина ікона, що збереглася в Україні з часів Київської Русі. За переказами, образ написав ще апостол Лука. Святиня уціліла лише дивом. У Києві в радянські часи більшовики влаштували на неї справжнє полювання. Щоб вберегти ікону, віруючі переносили її з квартири до квартири. Потім відправили на Волинь, де вона й потрапила до рук Анатолія Квасюка. Образ Богородиці з Холма став найважливішою і, якщо можна так сказати, найвитратнішою справою його життя. Адже на іконі було нашаровано дев’ять століть... Бувало, що за десять годин роботи зі скальпелем та мікроскопом Квасюк міг прочистити ділянку розміром в одну копійку. Для реставрації цього образу він придумав не один десяток інструментів... У результаті титанічної праці на іконі відкрився автентичний живопис ХІ століття.
Холмська чудотворна ікона Богородиці постійно знаходитиметься в окремому залі Музею волинської ікони, в якому створені умови для її перегляду і вшанування святині віруючими різних християнських конфесій.
2. Ігор Пасічник, ректор Національного університету «Острозька академія»
У нас є три причини поставити Ігоря Пасічника на почесне друге місце. По-перше, цього року Острозька академія відсвяткувала 15-річчя свого відродження. По-друге, завдяки українським меценатам — подружжю Олені та Віталію Гайдуку додому повернулася Острозька Біблія, що побачила світ в Острозі 1581 року. І нарешті, у році, що минає, ректор академії Ігор Пасічник отримав звання Героя України.
15 років тому він згуртував навколо себе мислячих людей, заразив їх своєю ідеєю. І в результаті в маленькому містечку Острозі утворився потужний інтелектуальний, культурний, освітній центр.
3. Оксана Пахльовська, професор Римського університету «Ла Сапьєнца»
На початку року, що минає, Оксана Пахльовська презентувала книгу «Ave, Europa!» (до цього глави з неї публікувалися в «Дні») «...Європа — поруч, але вона — недосяжна. У мить, коли, здається, до неї рукою подати, політичні завихрення знову відносять нас на протилежний, «східний» берег», — ця теза може бути лаконічним роз’ясненням назви книги «Ave, Europa!». Латинське «AVE!» читається як вітання при зустрічі, так і прощання при розставанні. «Я не знаю, яке з цих двох «AVE!» скаже Україна найближчими роками», — пише автор у передмові до видання. «Ave, Europa!» — це переконлива спроба перевести плакатне гасло «Інтегруємося в Європу!» у багатовимірну та полігранну аргументацію. Аргументацію, зрозумілу для всіх...
На XVІ Міжнародному книжковому ярмарку «Форум видавців» у Львові Оксана Пахльовська провела три зустрічі з читачами — і всі аншлагові.
4. Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України, кандидат у президенти
Для Юлії Володимирівни цей рік був важким. Країна та світ зіткнулися з економічною кризою, що загрожувала непередбачуваними наслідками. Деякі експерти навіть прогнозували дефолт. Тимошенко залишилася абсолютно одна в протистоянні з Віктором Ющенком, переважною більшістю політичних сил та кризою. Проте їй вдалося домовитися з Міжнародним валютним фондом про виділення Україні 16,4 мільярдів доларів і прибрати посередників зі схем постачань російського газу. Ризикнемо припустити, що цього разу не буде традиційної «газової війни». Багато українців віддають належне її бурхливій енергії.
5. Арсеній Яценюк, кандидат у президенти, екс-спікер Верховної Ради
У травні 2009 року колишньому спікеру Арсенію Яценюку виповнилося 35 років. Відразу після цього «молодий та перспективний» політик подав заявку на вступ до вищої політичної ліги, повідомивши, що боротиметься за президентське крісло.
Рейтинг Яценюка, після того, як його «пішли» з посади голови Верховної Ради, зростав, як на дріжджах. Був період, коли Арсеній Петрович буквально дихав у спину кандидату-важкоатлету Юлії Тимошенко. Проте, м’яко кажучи, невдала виборча кампанія дещо «здула» рейтинг Арсенія. Втім, електоральні настрої українців змінюються інколи досить динамічно, тому ще рано казати: «Все пропало».
Хай там як, але в році, що минає, Яценюк був одним із найактивніших політичних гравців. Він і «Фронт змін» у партію трансформував, і рекламно-агітаційну кампанію першим почав, і регіонами нашої країни для спілкування з виборцями їздив, чи не більше за всіх кандидатів разом узятих. Рідкісно працьовитий.
6. Віталій КЛИЧКО, лідер «Блоку Кличка» в Київраді, чемпіон світу за версією WBC у суперважкій вазі українець
Ми вже звикли до блискучих перемог наших братів. Але рік, що минає, став особливо успішним для Віталія Кличка. Три виграні бої принесли йому не лише неофіційне звання кращого боксера в суперважкій вазі. Перемоги на рингу помітно відбилися й на фінансовому становищі боксера. Банківський рахунок Віталія збільшився на понад 20 млн. євро.
Буквально тиждень тому він отримав із рук головнокомандувача Збройних сил України генерал-полковника Івана Свиди відзнаку Міністерства оборони України «За доблесть та честь».
Кличко також дуже активно проявив себе в Київраді.
7. Євгеній ГРИЦАК, організатор повстання в Норильську
Своєрідне втілення руху опору в ГУЛАГу, кістяком якого, як відомо, стали українські в’язні. Людина, яка на прикладі власного життя та своїх вольових вчинків довела, що непорушну, породжену злом систему здатна похитнути навіть одна відчайдушна душа. Саме Євгеній Грицак став лідером Норильського повстання 1953 року, яке він детально описав у своїй однойменній «повісті про неможливе». Читачам «Дня» цей герой України (саме так, без статусних лапок) став відомий, зокрема, завдяки публікації Ігоря Чубайса «Хто зруйнував сталінізм» (див. «День» №79 від 15 травня 2009 року). А завдяки низці матеріалів, що були опубліковані після цього в нашій газеті, Євгеній Грицак отримав державну нагороду — Орден «За мужність» з рук Віктора Ющенка.
8. Олег СКРИПКА, музикант
— Щороку фольково-етнічна українська сфера підживлюється енергією Олега Скрипки. Не лише Олега, звичайно, але в цьому плані він, напевно, найщедріший донор. Багаточисельні фестивалі — і етнічні («Країна мрій»), і музично-історичні (фестиваль героїчної пісні), етнодиско, «Шляхетні вечорниці». З кожним роком цей список лише поповнюється. І все це — ініціативи, що належать саме Олегу. У Скрипки та «Дня» своя історія спілкування і співпраці, що триває вже п’ять років. А під час однієї із недавніх зустрічей, коли Олег був гостем «Дня», він розповів про моду, що цілком може стати значимою не лише наступного року, але й на десятиліття: «Модно бути позитивним, культурним, що означає — знати історію, культуру та мову своєї країни. Модно бути екологічним, етнічним. Модно читати газету «День». І не курити».
9. Кіра МУРАТОВА, кінорежисер
Ще один ювіляр року — Кіра Муратова. Оскільки йдеться про жінку, про вік змовчимо. За Муратовою давно вже закріпилася слава «інтелектуалки», яка знімає кіно не для всіх. Саме завдяки Кірі Георгіївні стали відомі глядачам Володимир Висоцький, Ніна Русланова, Зінаїда Шарко та Рената Літвінова. Але Муратова не зупиняється, продовжує дивувати й відкривати нові імена. Цього року на 31-му московському Міжнародному кінофестивалі приз Міжнародної федерації кінопреси отримав її фільм «Мелодія для шарманки». «У нас не було сперечань. Муратова підкорила своєю роботою абсолютно всіх», — зазначила голова журі Христина Стоянова.
Федерація кіноклубів Росії також визнала переможцем основної конкурсної програми 31-го ММКФ фільм Муратової з формулюванням — «За безкомпромісне художнє втілення трагедії тотальної байдужості».
10. Дмитро ПАВЛИЧКО, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка
Рік, що минає, для української інтелігенції старшого покоління ознаменувався вісімдесятирічним ювілеєм Дмитра Павличка, всі регалії якого важко перечитати, не проминувши щось ключове. Тому, розповідаючи про цю «Людину року», коректніше й справедливіше буде повторити слова автора «Дня» Юрія Щербака, який назвав ювіляра «культурним явищем». Хоча в історії української літератури, де Павличко вже посів своє почесне місце, він увійшов перш за все як поет. З одного боку, тонкий лірик, а з іншого — спадкоємець упертої та потужної громадянської поетики Івана Франка. Так само, як і в поезії, різнорідний талант Дмитра Павличка і в літературній діяльності в цілому — він відомий і як перекладач, і як літературознавець, і як багаторічний редактор легендарного літературного журналу «Всесвіт».
