Економіка України виграє від зменшення тіньового ринку горілки.
Якщо урядовими ініціативами будуть різко збільшені ставки акцизного збору, то ціни підстрибнуть дуже високо. Це позначиться, насамперед, на споживачах, які вимушені будуть шукати дешевий алкоголь. А він, природно, неякісний. І на виробниках алкогольної продукції також позначиться. Цього, до речі, чекають не дочекаються і в Росії як головному експортному споживачу нашої «оковитої». З високою ціною на горілку ми не зможемо там залишитися на лідируючих імпортних позиціях. «Пальонки» ж у Росії і своєї вистачає...
А у випадку з уведенням мінімальних цін на горілку та коньяк, можна сказати, що той, хто виграв від цього, звичайно ж був готовий до агресивної реакції конкурентів. Але річ у тім, що у виграші не одні лише великі виробники алкогольної продукції, як пишуть деякі ЗМІ. У виграші, насамперед, держава, бо вона отримає бажане — збільшення прибуткової частини до бюджету. По-друге, виграє розсудливий покупець, адже саме він — кінцевий споживач лікеро-горілчаної продукції. Йому ніяк не хочеться лягати кожного разу до лікарні після прийняття «на душу» сорокаградусної.
За даними ВОЗ, в Україні щорічно від споживання спиртних напоїв і так вмирає близько 10 тисяч українців. Переважно від неякісного сурогатного продукту.
Тому тут найголовніше — не перегнути палицю... Не потрібно приймати поспішних рішень у той або інший бік. Підвищення цін на акцизи потрібно диференціювати на два-три роки, а мінімальні ціни саме й зіграють свою рятівну роль з наповнення державного бюджету України.
Але як тільки 15 листопада цього року набрала чинності Постанова Кабміну № 957 «Про встановлення мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва», тут же пішли ходоки з плачами по міністерствах і відомствах, народних депутатах: пропадаємо, мовляв, скасуйте мінімальні ціни. Однак підрахували ж у Міністерстві економіки України разом з експертами СОВАТ, скільки й за що потрібно платити в чесному горілчаному бізнесі: акцизний збір за пляшку — 4,3 гривні, ПДВ — 86 копійок. Потім ще належить витратитися на саму пляшку, на ковпачок, на етикетку: підсумкова для виробника сума — 14 гривень. Як же тоді горілка може коштувати вже в магазині (і з чималою торговою націнкою) всього сім-десять гривень? Явно її виготував з неякісного спирту несумлінний виробник, який не сплатив усі податки.
Саме тому, як повідомив директор СОВАТ Володимир Демчак, «в жодному разі не можна допустити того, щоб постанова уряду про мінімальні ціни була скасована, адже саме цього хочуть ті компанії, що є лідерами тіньового виробництва...».
Звичайно, ніхто насильно не зрівнює виробників: у кожного своя собівартість продукту. Дрібні місцеві виробники не витрачаються, наприклад, на дорогу рекламу, на спонсорство, на PR, як відомі бренди. Вони економлять на цьому і чомусь бояться мінімальних цін. Якщо вони чесно працюють на регіональному рівні, то їхню горілку куплять і за мінімальними цінами, але лише в себе вдома. Для національного та світового масштабу дистрибуції потрібно не шкодувати на рекламу, на інновації.
Мінімальні ціни на алкогольну продукцію є, і вони повинні залишитися гарантією безпеки споживача та умовою легального розвитку ринку. Економіка України виграє від зменшення тіньового ринку горілки, адже, крім збільшення до бюджету, розширюється поле гравців з єдиними правилами для всіх. Потрібно рівнятися на перспективу цивілізовано впорядженого алкогольного ринку із застосуванням усіх інструментів його регулювання.
