Олігарх, бізнесмен, спонсор, меценат... як тільки не називають Бадрі Патаркацішвілі. Тепер він ще й став кандидатом в президенти Грузії, що не перешкодило генпрокуратурі порушити проти Патаркацішвілі кримінальну справу в обвинуваченнi в держперевороті. Зараз Бадрі Шалвович знаходиться за кордоном, заперечує всі обвинувачення в свій бік і обіцяє незабаром повернутися на батьківщину.
— Бадрі Шалвович, події навколо вас розвиваються стрімко. На початку акції опозиції нічого не заповідало такого результату.
— Висунуті мені обвинувачення абсолютно безпідставні. За час мітингів ніхто не закликав до повалення влади. Навіть натяку не було. Під час акції протесту я знаходився в Лондоні й спеціально прилетів до Тбілісі. Виступив на мітингу перед народом і закликав його до законності. Хоча такої необхідності не було. Люди поводилися дуже гідно.
— Тим не менш мітинг розігнали.
— Розігнали. Так вчиняє влада, яка боїться свого народу. Здорового глузду в цій спецопераціі не було. Через кілька днів після розгону державні телеканали почали показувати аналогічні акції в різних країнах Європи. Але вибачте, що це за порівняння? Пригадайте, що коїлося у Франції. Люди крушили на своєму шляху все: громили магазини, спалювали автомобілі. В Тбілісі не було нічого подібного. Можете собі уявити, зібралися 100 тис. осіб, і при цьому не постраждав жоден кущ.
— Вам не здається, що до цього кроку владу підштовхнуло ваше рішення про фінансування опозиції? До речі, те саме трапилося в Росії. Тільки-но Ходорковський вирішив фінансувати демократичний рух, він втратив все, включаючи свободу.
— Якщо ми живемо в демократичній країні, то повинні розуміти: завжди знайдеться бізнесмен, який захоче надати матеріальну підтримку тій чи іншій політичній силі. Причому ми нічого не приховували. Фінансування було б абсолютно прозорим. Це нормальна практика.
— З Грузії спершу вигнали президента Гамсахурдія, потім відправили у відставку президента Шеварднадзе, тепер жорстке протистояння з Саакашвілі. Як ви вважаєте, чи може з’явитися в країні влада, якою грузини будуть задоволені?
— Безумовно. Тут проблема не стільки в конкретних особах, скільки в моделі управління державою. Грузії більше підходить модель не президентської, а парламентської республіки. Ця думка спільна для всієї опозиції.
— Зараз багато розмов про телеканал «Імеді». Його закриття також пов’язане з вашою персоною?
— «Імеді» був практично єдиним телеканалом, який говорив правду. Тому його закрили. На той момент всі повноваження з управління телеканалом мною були передані американській компанії News Corporation. Вона входить до імперії медіамагната Руперта Мердока. Якщо «Імеді» працював на російську розвідку, то пан Мердок — агент ФСБ і ставленик Кремля. Гадаю, коментарі зайві.
— Думка про висунення своєї кандидатури на посаду президента виникла після цих подій?
— Так. Спочатку я про це взагалі не думав. Але далі так тривати не може. Нинішня влада веде Грузію до провалля.
— Влада Грузії стверджує, що на виборах деякі конкуренти знімуть кандидатури в останній момент на вашу користь.
— Це брехня. Хоча не виключено, що ми будемо координувати свої дії. Адже мета в опозиції одна: звільнити Грузію від Саакашвілі та скасувати інститут президентського правління.
— Бадрі Шалвович, а навіщо вам це потрібно? Ви одна з найбагатших осіб пострадянського простору. Чи не можна просто насолоджуватися багатством, яхтами, гвинтокрилами, відпочивати, зустрічатися з друзями? Хіба це нудно?
— Нудно, дуже нудно. Скільки б грошей людина не мала, одночасно 10 костюмів не вдягнеш і на 10 гвинтокрилах не полетиш. Я не з тих, хто наживає багатство, й на цьому життя закінчується. За своєю вдачею я дуже активна людина. Більш того, я не люблю вкладати гроші, сподіваючись, що результат з’явиться через чотири— п’ять поколінь. Мені необхідно бачити плоди своєї діяльності за життя. Упевнений, що я зможу зробити Грузію процвітаючою демократичною державою.
— Тобто ваш вихід на політичну авансцену жодним чином не пов’язаний із звичкою олігарха постійно бути в центрі подій і впливати на процеси, що відбуваються?
— Жодним. Я патріот своєї країни. Якщо б я не любив свою батьківщину, то не став би займатися цими справами. Чи може хтось думає, що я почну красти гроші з бюджету? Це ж смішно. Я маю все, що потрібно людині для того, щоб жити розкошуючи. Можу купити будь-який предмет розкоші, який тільки забажаю.
— Кілька років тому генпрокуратура РФ порушила проти вас кримінальну справу. Росія регулярно вимагає від влади Грузії вашої передачі. Зараз у Грузії сталося те саме. Чи можна провести паралелі між цими подіями?
— Ситуації в дечому схожі. Не дарма кажуть, що події завжди повторюються. Те, в чому мене звинувачує російська прокуратура, не має нічого спільного з реальністю. Якщо б я не товаришував із Борисом Березовським, то спокійно міг би займатися бізнесом у Росії і напевно заробив би ще більше.
— Наскільки я знаю, ви і зараз підтримуєте зв’язок із Борисом Абрамовичем. Кажуть, що він навіть був у Тбілісі на весіллі вашої дочки.
— Не можна сказати, що ми просто підтримуємо зв’язок. Ми з Березовським близькі друзі. А я дружбу не продаю й не міняю її навіть на свободу.
— А через що виник конфлікт Березовського з російською владою? Мені відомо, що не останню роль відіграли його телекомпанії — ОРТ і ТВ6.
— Ситуація проста. Влада поставила Березовському, мені та всій нашій команді дві умови: не займатися політикою й займатися будь-яким бізнесом, окрім ЗМІ. З цих питань довго велися переговори. З боку влади в них брав участь друг Путіна, нинішній прем’єр Сергій Іванов. Їх метою був повний контроль над усіма телеканалами. Якраз те саме відбувається в Грузії. Режиму Саакашвілі потрібна тільки одна думка — власна. Але зараз не застійні часи, коли народ жив у темряві та крім програми «Время» нічого не бачив.
— Виходить, що якщо ви станете президентом, відносини між Грузією та Росією залишаться такими ж жорсткими, як зараз?
— Швидше за все, так. Принаймні Грузія ніколи більше не змириться з роллю молодшого брата, якому можна дати запотиличник і сказати: гей, пацан, збігай за водою. З іншого боку, я не дозволю собі при кожній слушній і неслушній нагоді тикати пальцем у бік Росії, у всьому винуватити й ображати її. Навіщо робити те, що ще більше напружує і так вкрай напружені стосунки?
— Скільки часу ви прожили в Росії?
— Загалом близько 20 років.
— Наскільки я знаю, де б не знаходився грузин, його завжди мучить ностальгія за батьківщиною. Вас часом не охоплювала туга?
— Траплялося, звичайно. Сумував і мій батько, який жив зі мною в Москві. Він помер у 90 х. І я спеціальноповіз його прах до Грузії, поховав на землі предків.
— Який ваш улюблений тост? Можете виголосити?
— Зараз навряд чи. Тости просто так не говорять. Для цього потрібне хороше вино.
— А яке вино ви любите?
— Я люблю хороші вина. Надаю перевагу грузинським. Особливо домашнім. Їх ні з чим не порівняти.
