Здається, ситуація в Україні з робочою силою — така ж, як із урожаєм: нема — погано, є — ще гірше. Експерти прогнозують, що через економічну кризу наступного року на батьківщину повернуться близько трьох мільйонів заробітчан із Європи та Росії. Такі припущення робить Світовий банк. Раніше наша влада принаймні декларувала, що бажає бачити українців, які повернулися з-за кордону й на зароблені гроші розбудовують Україну. А тепер що з ними робити, якщо вистачатиме «своїх» безробітних? Потрібні радикальні програми працевлаштування: як кажуть експерти, «в умовах кризи треба діяти оперативно».
— Мінпраці підготувало основні очікування щодо українського ринку праці в 2008—2009 роках. Так, очікується, що чисельність зайнятого населення віком від 15 до 70 років у 2008 році зменшиться до 20,7 мільйона осіб, а кількість безробітного населення може зрости на 100—200 тисяч. На наступний рік ми очікуємо, що кількість зайнятого населення зменшиться ще на 300—600 тисяч, а загальна чисельність безробітних зросте до двох мільйонів осіб, що складе приблизно 8—9%. На перше півріччя поточного року рівень безробіття у нас склав 6,2%, — розповіла начальник управління політики зайнятості та міграції населення Міністерства праці та соціальної політики України Тетяна Петрова.
До цієї кількості незайнятих людей мусимо додати ще кілька мільйонів, про які нині ніхто й не думає. Зараз, за словами фахівців Мінпраці, в підготовлених змінах до законів України, які регулюють трудові відносини, йдеться тільки про те, як не дати закриватися підприємствам і, як зберегти за людьми їхні робочі місця. Чи прийме Україна всі ці виклики, аби зберегти потенціал професійних кадрів, вже не кажучи, аби створити належні умови праці та посилити соціальний захист людей?
— Європа обмежує квоти, посилює засоби, які роблять жорсткими умови в’їзду мігрантів, активніше порушує питання реадмісії. Кожна країна виробляє національні пріоритети для зменшення безробіття саме серед власної робочої сили. В Європі залишаться тільки ті вакансії, які європейці ніколи не займуть. Ми спілкувалися з людьми, які працюють в Італії, Іспанії, Португалії, і люди кажуть, що там вони працюють по 10—12 годин — звісно, й заробляють гроші, які є конкурентними із тими, що отримують працівники в Україні. Росія нині розглядає питання про збільшення квот. Таке рішення зараз приймається, але посилюється увага до підбору економічних мігрантів — вони зацікавлені отримати висококваліфікованих робітників. А що робить Україна? У нас є приховані трудові відносини, приховане скорочення, нелегальна зарплата — такі ж умови застосовуються й для мігрантів, які працюють в Україні, що приїхали з Азії чи Китаю. Тому, коли ми говоримо про захист наших працівників, перш за все, не потрібно проводити політику подвійних стандартів, — переконана радник українського омбудсмана Наталя Іванова.
До того ж, вважають експерти, економічна криза прийшла до нас тоді, коли ринок праці залишається нереформованим: понад 20% українців — економічно не активні (як правило, жителі сіл).
— Вони потерпатимуть, коли не зможуть реалізовувати свою продукцію через зниження купівельної спроможності населення, таким чином ці люди стануть першими, хто поповнить лави бідних людей, — уточнює Наталя Іванова.
Також експерти застерігають, а життя вже дає приклади, коли українці, кілька років отримуючи в Європі щомісяця від тисячі євро, не хочуть працювати в Україні за 200–300 євро. На думку голови Всеукраїнського об’єднання «Край» Людмили Ходос, таким чином може виникнути ситуація, коли робочі місця в Україні займуть економічні мігранти з Азії та Китаю, хоча, на її думку, під час економічної кризи на роботу в першу чергу потрібно брати співвітчизників. І все ж збільшення кількості мігрантів із Азії — ще одне очікування фахівців вітчизняного ринку праці.
Досить реалістично ситуацію на ринку праці в країні та перспективи наших заробітчан оцінює голова місії Міжнародної організації з міграції в Україні Джефрі Лабовіц. Він розуміє, що українці не захочуть за безцінь працювати тут і за будь-яку ціну намагатимуться залишитися в Європі. Експерт вважає, що Україна має допомогти цим людям у пошуку роботи за кордоном.
— Більшість ваших заробітчан, навіть якщо на деякий час і приїжджають в Україну, невдовзі повертаються в Європу. Думаю, вони намагатимуться там залишитися. Тому питання вимагає глобального підходу: потрібно застосовувати комплексний аналіз секторів праці на Європейському континенті, який потребує заповнення. Потім знайти людей, яких можна було б заохочувати працювати в тій чи іншій країні. Наприклад, у Великій Британії не вистачає людей, які можуть робити прості речі — наприклад, встановлювати батареї опалення, — уточнює Джефрі Лабовіц.
Наразі вітчизняні фахівці разом із закордонними колегами працюють над рекомендаціями, як мінімізувати вплив економічної кризи на український ринок праці, загострюючи увагу й на досі не вирішених проблемах, зокрема, нехтуванні правами людини і правами працівника, прихованим звільненням. Найбільша проблема, на думку багатьох — що на нашому ринку праці «спостерігається необмежений монополізм та відсутність реальної конкуренції за потенційного працівника».
— Головною причиною такої ситуації є те, що держава досі не стала активною учасницею ринку праці. Як і, власне, інших ринків, де вона присутня символічно, — вважає Людмила Ходос.
